Вівєн Хансен - Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Великі Предки…
Не знаю, наскільки сильно розширились мої очі, але рота не можна було не розкрити. Кімната повністю підлаштована під комп’ютери та монітори, чому міг би позаздрити будь-який гравець. Схоже, ніби всі його гроші йшли саме сюди, і я точно розумію, що Амір привів мене сюди не щоб похизуватися приладдям для ігор. Монітори показували безліч інформації, якісь коди та мапи, що породжували чимало запитань в моїй нездатній зрозуміти ці схеми голові. Великі Предки, Меліх би вмер від захвату.
– То ось як ти перехопив мою розмову, – я підвела очі на хлопця поруч, який весь цей час стояв мовчки. – Ти хакер?
– Можна сказати й так, – він опустив погляд у підлогу, як і завжди робив, коли говорив про власні досягнення. – Навчився програмуванню, а не так давно почало виходити робити різні маніпуляції по типу перехоплення розмов через радіочастоти та злому міських камер і їх архівів.
Навіть якщо він цього навчився і був вправним користувачем системи, перехопити мою розмову варте великої вдачі. Я користуюся навушником лише в місті кілька разів на місяць, і те, що Амір зміг спіймати цей момент, шокує ще більше. Чи можна це назвати долею, якої я не могла оминути?
– Але ж ти не був технарем, – раптом згадала я, – ви з Майєю обговорювали книжки та картини, а комп’ютер ти сприймав лише як зручний засіб подивитися фільм.
Моя увага зупинилася на видимій частині залу поза кімнатою.
– Не помітила у тебе жодної картини.
– Коли Майя померла, померло й моє тяжіння до творчості.
Те, як змінився його голос у цей момент, ввело мене в ступор. Мій погляд затримався на хлопцеві, після чого я кивнула. Таке неможливо підробити, тільки казати з щирого серця. Він досі її кохає, це очевидно, і хоч би як моє сестринське серце не раділо цьому факту, все ж він не повинен. Краще хай будує своє життя далі, а не тримається за вже мертву дівчину.
– Тож… Що ти хотів мені показати?
– Подивись, – він підійшов до одного з моніторів, увімкнув його та почав чи не бити пальцями по клавіатурі, що я ледь помітно зіщулилась. – Мені вдалося отримати доступ до архівів камер спостереження. Тому я спробував знайти запис потрібних камер в той день та час, коли до вашого дому проникли мисливці.
– Хіба такі записи не видаляються після кількох місяців?
– Таке зберігається до останнього. Ти все ще в розшуку, тож, якщо це відео все ще в архівах, я й подумав, що ти досі жива.
– Ну й що скажеш? – я з усе більшою цікавістю спостерігала за діями Аміра, а потім зосередилася на зображенні вечірньої вулиці та будинку на ній. – Я не помітила тоді жодного чужого транспорту, отже, вони прийшли пішки?
– Відслідкувавши їхній шлях камерами, я не знайшов транспорту. Можливо, вони були в сліпій зоні.
Чого й варто очікувати. Мисливці існують та вбивають нас вже не одне століття, і точно мають схему проведення цих операцій «звільнення світу від небезпечних створінь» або ж, як це прозвали в народі, – полювань.
Одне лише незрозуміло, чому вони не роблять цього відкрито? Невже бояться, що перевертні, яким вдалося врятуватися, прийдуть за ними? Але ж це чудовий план, аби їх виманити. Втім, цього не відбувається. Я лише зараз замислилася над цим.
– Слухай, – поки запис йшов і темна фігура мисливця вже зникла в будинку через годину після приходу Емми та Майї, я звернулася до Аміра, так і не зводячи очей з екрана, – а чому мисливці ховаються?
– Як на мене, через те, що й ви. Так само як перевертні не хочуть розкривати себе для людей та мисливців, вони також залишаються невидимими для перевертнів. Так легше ввійти в довіру та схопити, аніж кожен буде знати, хто з людей є мисливцем.
У цьому є сенс. Так ми й послаблювали свою увагу, бо не відчували присутності мисливців, хоча вони завжди були поруч серед простих людей.
Мою увагу привернула власна постать, яка йшла додому, що я стиснула долоні у кулаки. Ця дівчинка ще не розуміє, наскільки сильно за ці кілька хвилин зміниться її життя. І ось «я» вибігаю з будинку, завагавшись біля батькової машини, а потім зникаю з поля зору камери. Пройшла хвилина, дві, а мисливця не було, хоча він був уже в коридорі. Чому ж він не побіг за мною на вулицю? Боявся, що там буде хтось ще з людей та впізнає його? Ні, якщо вже прийшов, то мав знати, що нічого не заважатиме.
– Можливо, він вийшов через інший хід чи вікно. Принаймні, я не побачив, як він виходить з будинку ні через день, ні коли приїхали… – хлопець запнувся, – коли приїхали приводити будинок у порядок.
– І що мені дає ця інформація?
Амір не відповів, лише повернув запис та збільшив зображення в момент, коли чоловік повернувся до камери так, що його обличчя мало б бути видно. Але більшу частину ховала тінь від капюшона, а сама картинка була нечіткою.
Трясця. Я не змогла приховати свого незадоволення, цикнувши, а після відійшла від монітора та почала ходити невеличкою кімнатою. Ну чому, коли з’явився шанс з’ясувати, хто винний у вбивстві, ми все одно залишилися на тому ж місці?
– У мене немає достатньо потужного обладнання, щоб покращити якість. До цього було ще гірше, думав, що буде краще, якщо куплю нове, але ні. Вибач.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибір породжує наслідки, Вівєн Хансен», після закриття браузера.