Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

16 Алекс Стоун

Домовившись із контрабандистом про те, що він відразу повідомить нас, як тільки отримає замовлення від тих таємничих та небезпечних магів в сірих плащах, я поки що дав йому спокій, залишивши одного із своїх агентів спостерігати за ним на відстані.

- Алексе, як ти міг сумніватись у моїй вроді?! - Обурилась Кайра, витираючи обличчя носовичком.

- Я не сумнівався, а грав роль, як і ти.

- Тобі дуже добре вдалося вжитись у роль. Я як почула те, що ти видав про мою зовнішність, то навіть образилась і захотіла дати тобі добрячого копняка.

- У тебе щось було із Бордом?

- Ні. Якби я завела собі коханця, то це був би хтось багатший і цікавіший...

- Тоді, чому ти була впевнена, що Борд поведеться на всю цю виставою із тобою в ролі жертви?

- Бо він вже неодноразово натякав на свою симпатію до мене, робив приємні компліменти і величезні скидки. Крім того, я - не сліпа і бачила, як цей йолоп постійно на мене витріщається.

- Зрозуміло... Я збираюсь ще раз оглянути центральну столичну бібліотеку і ту таємну кімнату під нею. 

- Я хочу піти з тобою. Обожнюю бібліотеки...

- Ти впевнена, що не хочеш додому, щоб трохи відпочити.

- Впевнена. Крім того, я не горю бажанням зайвий раз зустрічатись із твоєю пришелепкуватою нареченою. Якщо ти не хочеш, щоб я наслала на неї коросту, то візьми мене собою.

- Шантажистка...

- Та яка там шантажистка? Я - бідолашна відьма, яку життя ніколи не шкодувало. Ти сам чудово знаєш про те, скільки всього мені довелося пережити. 

Мені було відомо, скільки всього випало на долю Кайри. А також я чудово знав, що жоден з її ворогів не вижив, бо відьомська помста була жахливою.

Я перемістив нас в центральну бібліотеку. Кайра відразу пішла до бескінечних полиць з книгами, що тяглися далеко вглиб приміщення.

Я уважно оглядав все довкола. Бібліотекар і його помічник невдоволено за нами спостерігали.

Ці двоє ще в минулий візит викликали у мене підозру. Не знаю, що з ними було не так, але моя інтуїція вперто наказувала звернути на них увагу.

- Алексе, підійди до мене, будь ласка! - Покликала мене відьма.

В тиші бібліотеки її голос пролунав, як грім серед ясного неба, викликавши невдоволені погляди працівників і відвідувачів бібліотеки.

Для чого було привертати до себе стільки зайвої уваги? Могла б підійти і тихенько сказати все, що хотіла.

Важко зітхнувши, я пішов на пошуки цієї невгамовної рудої бідосі.

Відьма знайшлася в самій віддаленій секції. Кайра тримала в руках  якусь червону книгу і виглядала дуже задоволеною.

- І чому ти здійняла такий галас? - Поцікавився я, підходячи до неї.

Кайра мовчки вказала мені  пальцем на якийсь крихітний значок на одній із полиць.

Придивившись краще, я помітив древню літеру "Н".

Не встиг я задати Кайрі питання, як вона кинулась мене обіймати.

- Яке неподобство! Як можна займатись чимось подібним в храмі мудрості і знань?! - Почулось у мене за спиною.

Я озирнувся і побачив дуже невдоволеного бібліотекаря. Схоже, що тепер я знаю, чому Кайра підняла шум. Вона хотіла побачити, хто зреагує на її провокацію.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍