Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Сльозливий Грудень

Ти легша бавовни. Міцніша за сталь. Тонкіша ниток й навіть леза. 
Бо він доторкався твого плеча, коли ти була не твереза.

Коли так манила його крізь стежки, пробратися нишком у груди,
Допоки він ніччю по світі блукав — сльозливий, нещасний Грудень, 

І мовчки ті краплі на лід обертав, вмивав ним твою павутину.
Морозив думки і тремтячі нитки, а потім спокійно покинув.

Лишив замерзати посеред дерев, хотів щоб ти мовчки зломалась. 
Та тільки не вийшло у нього цього, хоч паморозь так і зосталась.

Ти мовчки висіла собі і жила — тонкіша ниток й навіть леза.
Кохала того, кого в серці несла, аж доки сама не щезла. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍