Nicole Moonshade - Лабіринт долі, Nicole Moonshade

Минуло півроку з того часу, як Айра залишила лабіринт, розлучившись з Каєм. Всі ці місяці вона намагалася прийняти, що їхній шлях більше не буде перетинатися, і що, можливо, це було єдиним правильним вибором для них обох. Вона віднайшла внутрішній спокій, розібралася зі своїми почуттями, і хоч важко було змиритися з втратою, але з часом стало зрозуміло — життя йде далі. 

Айра переїхала в невелике містечко біля моря, яке виявилося ідеальним місцем для початку нового етапу життя. Вона любила, як хвилі лагідно розбиваються об берег, як вітер приносить солоний запах океану. В її новому місці було все — спокій, тиша, гармонія з природою і можливість для особистого розвитку. 

Вона знайшла чудову роботу в невеликій стартап-компанії, що займалася криптографією. Айра почала розшифровувати стародавні тексти та книги, що вимагали особливої уваги та знань. Це хобі стало її новою пристрастю, і саме в ньому вона знаходила спокій та концентрацію. 

Крім того, вона купила затишну квартиру з балконом, на якому проводила вечори, спостерігаючи за заходом сонця, насолоджуючись тишею та теплом. Їй подобалося жити для себе, для своїх досягнень і мрій. Вона більше не відчувала необхідності шукати у зовнішньому світі відповіді, бо всі вони були всередині неї. Вона змогла прийняти свою самотність і зрозуміла, що не кожна зустріч повинна закінчуватися спільним шляхом. Життя йшло так як потрібно. 

Але одного вихідного дня, коли Айра вирішила відпочити і прогулятися вздовж пляжу, все змінилося. Вона йшла, притягуючи до себе аромат свіжого морського бризу, коли помітила силует на горизонті. Він був знайомим. Відчуття здивування одразу охопило її. Силует був високим, з тим самим кроком, який вона запам’ятала — його кроки, його силует. Це був він. Кай. 

Але коли вона на мить зупинилася, щоб роздивитися його уважніше, силует миттєво зник. Як тільки вона намагалася наблизитись, він зник за поворотом, поглинутий хвилею вітру та туманом. Айра зупинилася, відчуваючи, як її серце застигло від несподіванки. Чи це був він насправді, чи її фантазії? Але як могла вона помилитись? Це був він. 

Всі ці місяці, проведені в роздумах, навчила її цінувати моменти, і вона не могла просто відпустити це почуття. Вона вирішила, що варто повернутися на наступний день і шукати більше відповідей. 

І справді, наступного дня вона прийшла до маленького кафе на набережній, яке часто відвідувала. Вона сіла за звичним столиком на терасі, пила каву, намагаючись зібрати свої думки. І тоді вона побачила його. Кай сидів за столиком на протилежному кінці кафе, замовляючи каву. Він був таким, яким вона його пам'ятала — з тією самою звичкою поправляти волосся, з тим же поглядом, що відображав біль минулого, але й спокій, який з'явився з часом. 

Він не побачив її одразу, і вона не була впевнена, що хоче, щоб він помітив її. Але, не зважаючи на всі свої сумніви, Айра підняла погляд і зустріла його очі. 

Кай не зміг стримати посмішки, яка виринула на його обличчі, коли він побачив її. Підійшовши до неї Кай не знав що сказати,але
... 

— Айро… — його голос звучав тихо, але тепер не було того болю, що був колись. — Ти тут. 

Айра відчула, як її серце пропустило удар в грудях. Усе, що вона пережила, усе, що відбулося після того, як вони розлучилися, знову виринуло в її думках. Але тепер все виглядало зовсім інакше. 

— Я не думала, що зустріну тебе тут, — сказала вона, її голос був трохи розгубленим. 

— Я теж не очікував, — відповів Кай, його погляд був спокійним, але в ньому можна було побачити, як багато часу минуло. — Я тут на деякий час. І, здається, ми обидва знайшли місце, яке нас прийняло. 

Айра посміхнулася, її серце було сповнене радості та спокою одночасно. Це була та сама людина, якої вона так чекала, і, в той же час, це була нова глава їхніх відносин, без болю і без минулого. Вони мали можливість почати з чистого листа, не озираючись на те, що було, а дивлячись тільки вперед. 

— Я дуже рада тебе бачити, Каю, — сказала вона. 

Він підняв чашку з кавою, посміхаючись. 

— І я, Айро, — відповів він. — Можливо, цього разу все буде по-іншому. Можливо, ми готові дати один одному шанс на нове початок. 

І з того моменту почалася їхня історія — з чистого листа, без спогадів про біль, без запитань, лише з можливістю бути разом. Вони залишили минуле позаду і з новими силами, з новими поглядами, розпочали нову главу свого життя...