Ірен Карк - Фортуна на всю котушку, Ірен Карк

-Ага,- хмикнув він і продовжив,- так от, репутація у нього була не найкраща, але останнім часом він перестав розводити лохів і перемикнувся в інше русло.

-І що за русло?- поцікавилась я, коли він затягнув з паузою.

-Коштовності.

-Грабував?

-Не зовсім. Це, звісно, все плітки, але, можливо, на момент його смерті у нього було брюликів на десятки мільйоні євро.

-Ого!

-От-от! А тепер подумай, якщо підозра з Сергія не спаде, тоді…

-… подумають, що ми були в змові і я вбила його, щоб не ділитись скарбом!- закінчила за нього я.

-Розумна дівчинка!- він відкинувся на спинку і закинув руки за голову.

-Але ж я сама викликала поліцію. Точніше, батько твій, але ж я також там була. Навіщо це мені?

-Ну, наприклад, щоб відвести від себе підозру. У тебе зачотні родичі й вони тебе не дадуть посадити. Ти не знала, чи не проляпався кому твій колишній. А так, ти підозру з себе знімаєш. Подругу вашу бачив учора мій батько, отже це доказує, що ти справді їхала до неї. Сергія хтось убив, подруга зникла. Це з твоїх слів, тебе накачали снодійним. Додай ще, що ти збрехала і ситуація буде не найкращою!

-Знала ж, що треба було правду казати!- закричала я.

-Ні! Так, хоча б, вони можуть подумати ще на твою подругу, доки не знайдуть її. А в іншому випадку, одразу б звинуватили тебе.

-Виходить, нам першими треба знайти Лізу!

-Нам?- посміхнувся Андрій.

-Ну, мені… Я зрозумію, якщо не захочеш мені допомагати.

-Я такого не говорив. Проте, мені цікаво, що я отримаю за свою допомогу?

-Скільки ти хочеш? У мене зараз не дуже багато, вклала все в новий проєкт. Але я зможу дістати…

-Мене гроші не цікавлять. Своїх дівати нікуди!- поморщився він.

-Тоді що ти хочеш?

Він лукаво посміхнувся і ця посмішка мені не сподобалась!

-Ніяких хтивих бажань!- підвищила я голос.

-Ну от, а я думав тобі потрібна допомога.

-Потрібна, але розплачуватись своїм тілом я не буду!- категорично відповіла я.

-Я такого і не просив,- образився він.

-Тоді чого ти хочеш?- поцікавилась.

-Бажання.

-Яке?- не зрозуміла я.

-Будь-яке. Я тобі допомагаю, а коли все закінчиться, ти будеш винна мені бажання.

-Нічого вульгарного?

-Ну, дивлячись як піде…- почав він, але побачив мою розлючену фізіономію і поспішив погодитись,- Добре. Нічого вульгарного.

-Я згодна. З чого почнемо?