Ельма Кіраз - Правила помсти, Ельма Кіраз

Я кинула все та швидко пішла до свого авто. Хоч і вже було пізно, я не могла залишити Олену, коли їй потрібна була допомога. Я відчуваю, що це світла та добра людина. Тому якщо у неї щось сталося, то це точно може бути щось серйозне. Дівчина надіслала мені координати свого будинку і я без проблем швидко дісталась туди, адже в цей час доби практично немає авто на дорогах. Квартира Олени була на третьому поверсі, тому я навіть не витрачала час на очікування ліфта, а швидко побігла по сходах. Спочатку я постукала, але відповіді не отримала. Потім вирішила спробувати двері та виявилось, що вони не замкнені. Я повільно зайшла в невеликий передпокій і голосно заговорила.

— Олено? Ти тут?

— Так…— почулося десь з глибини квартири, — заходь. Можеш не роззуватися.

— Ти не зачиняєш двері? — я вказала пальцем позаду себе, коли зайшла до вітальні і застала дівчину, яка сиділа на дивані, охопивши свої ноги руками і повільно розхитувалась туди-сюди.

— Мабуть забула, — побачивши мене, Олена випрямилась і спробувала повитирати свої щоки від сліз. Мене приємно вразила ідеальна чистота навколо. Навіть у мене вдома, що я рідко взагалі там буваю через часті зйомки, був значно більший безлад.

— То що таке? — я повільно опустилась поряд з дівчиною, — ти в порядку?

— Ні, — вона гірко засміялась і здається знову захотіла плакати, — це просто…я…не можу…

— Тихо-тихо, — я підсіла ближче і обійняла її однією рукою, — ти можеш розповісти мені. Я спробую всіляко допомогти. І звичайно буду мовчати. Що б це не було.

— Тут вже нічого не допоможе. Бо я сама винна, — вона говорила ніби в трансі.

— Винна…в чому? — я акуратно намагалась дістатися врешті до головної проблеми.

— Кіро, — Олена закрила обличчя руками, — я вагітна.

— О…— все що я змогла видавити з себе в той момент.

— Це просто кінець, — дівчина заплакала.

— А ти…ти впевнена?

— Так, — вона повернулась вбік і в її руці опинилось купа тестів на вагітність. Я розглянула їх, кожен мав абсолютно яскраві дві лінії.

— Це тому тобі було так погано? — я погладила дівчину по спині.

— Мабуть так. Я чомусь навіть не могла здогадатися, що причина могла бути в цьому.

— Ти мене вибач, але, хіба це проблема? Ну, вагітність. 

— В моїй ситуації зараз…так. Я тільки знайшла нову роботу. Та чорт, мене ще навіть не взяли туди. І мабуть не візьмуть. Артур Ігорович і так мною не задоволений, а тут ще й це…

— Він не має права тебе звільняти через вагітність, — рішуче сказала я, але в голові відразу зʼявився його розлючений образ.

— Але він можливо не упустить такого шансу.

— А ти вже розповіла своєму хлопцеві? Може він зрадіє і переконає тебе, що все добре.

— У мене немає хлопця, — Олена вимучено прикрила очі та опустила голову.

— О… ну це…— я трохи зніяковіла, — ну це теж так буває. 

— Хіба що лише зі мною. Всі проблеми відбуваються тільки зі мною, — вона піднялась на ноги та почала ходити кімнатою.

— Але… хто ж тоді батько дитини? Вона ж не взялась нізвідки, — я підняла брову і мій тон вийшов, мабуть, трохи грубим. 

— Це…— Олена вагалася, тому досить довго мовчала, — це мій… мій колега.

— Справді? — тепер дві мої брови піднялись догори. Але різко в грудях зʼявилось відчуття, схоже на…ревність? А раптом батько цієї дитини Артур? Чому вона сказала, що це проблема і що він точно звільнить її, коли дізнається? Може тому він так погано до неї ставиться, бо між ними один раз щось було, більшого він не хотів, а Олена закохалася? 

— От власне і через батька…ця вагітність і є проблемою.

— Чому? — я різко стала на ноги, щоб бути готовою почути те, що зовсім не хотілося, — в будь-якому випадку він має знати. Це його дитина. Хочеш…я сама розповім, щоб тобі було простіше? — я говорила так, наче точно знаю, кому треба казати, тому зустріла максимально здивований погляд Олени.

— Не можна казати, Кіро… Він одружений, — скупа сльоза потекла по щоці дівчини.

— Що? — я була вражена цією інформацією. Звісно, відразу ж стало легше від того, що це точно не Артур. Та це мене почало бісити, що мої думки про нього рухаються в такому напрямку. Але Олена і одружений чоловік. Чомусь в моїй уяві про цю дівчину такого й близько не було. Обдурив її? Чи вона не така проста, як здається на перший погляд… Можливо, я зарано зробила про неї висновки.

— Так, знаю. Це жахливо. І найгірше, що я від самого початку здогадувалась. Але відганяла ці думки наче навмисно. Я лише прийшла на роботу і він відразу почав проявляти увагу. Говорив компліменти, приносив каву, декілька разів навіть подарував квіти. Обручки у нього не було. І я як дурепа почала закохуватись в нього. А потім було свято, здається, День матері. Артур Ігорович подарував квіти усім жінкам в офісі в кого є діти. А потім ще передав букет і йому. Спочатку я подумала, можливо він живе з мамою чи Артур Ігорович її знає. В той момент я взагалі не надала цьому значення. А потім ми переспали вперше. І після цього ще декілька разів. І от останнього разу він відійшов в душ, залишивши свій телефон. Я й близько не хотіла чіпати його, але він задзвонив. І на екрані висвітилось фото жінки. Молодої жінки з дитиною. І писало «Кохана». Мій світ в той момент просто зруйнувався. Я швидко зібралась і просто втекла, поки він був у душі. Заблокувала його номер, я просто не хотіла нічого знати більше про нього. Але на роботі він не давав мені проходу. Продовжував чіплятися. Тому я так просилася поїхати на конференцію, щоб хоч трохи зникнути і не бачити його.

— А ти не сказала йому, що про все знаєш? 

— Ні, — Олена похитала головою, — мені так було простіше. Я сказала йому, що розумію, що він не підходить мені. Що ми не можемо бути разом... Я просто не хотіла ніякого скандалу. Але він, здається, не вірить мені. А тепер я дізнаюсь, що вагітна… Хоча він запевняв мене, що завжди користувався захистом. Та й зрештою я це бачила на власні очі. Не розумію як таке могло статися.

Я мовчки дивилась на Олену та намагалась переварити всю цю інформацію. І мене це трохи вибісило. Як можна було спати з одруженим чоловіком. Хоч і начебто вона не знала, але ж сказала, що здогадувалася. Вже тоді треба було чітко відмовити йому і не ставати коханкою. Але ж це кляте кохання… А тепер від цього всього зʼявились серйозні наслідки.