Артур Крупницький - Берсеркер: Частина Перша — Останній нащадок, Артур Крупницький

— Дитя, що з ним? — підвищуючи голос, запитав Інквізитор.

— Клан був знищений цілком...

— Добре...

— О великий Інквізиторе, дозвольте запитати...

— Питай.

— Я ніколи не бачив, щоб печатка тріскала. Хто він? Ми знешкоджували багатьох істот — перевертнів і так далі...

— Ця сила, що відчув я, була звіробожою, і, скоріш за все, ви вбили нащадка десятки. Не думав я, що вони так швидко почнуть перероджуватися.

Кат Бут подумки зрозумів одне: добре, що він залишив Некла, щоб той відшукав або дочекався цього дитя. Йому прийдеться непросто, якщо батько дізнається, що дитя живе. Він ще трохи посидів на зібранні, а коли воно закінчилося, одразу пішов до казарм замку.

Зайшовши в приміщення казарм, де жили воїни, він одразу запитав, чи повертався Некл.

Йому відповіли:

— Ні, його ще не було.

— Одразу, як з'явиться, доповісти мені.

— Слухаюсь.

В голові Кат Бута роїлися різні думки, але найбільше він думав про те, що все, що йому залишається, це чекати на його прибуття. Якщо Некл не з'явиться протягом кількох днів, потрібно буде послати когось за ним. Але ця ситуація йому чомусь не подобалася.