Євгеній Шульженко - Гра почалась ІІ, Євгеній Шульженко

Микола розвів руки в сторону, подивившись на дітей, що стояли за його спинами. Свідків вистачало, Степан же здогадався для цього все це було зроблено.

- Прошу до в’язниці, - продовжив хлопець, - Тільки сам, без скандалу та криків. Посидиш до ранку, обдумаєш все.

Якби не Степан, Євген би вже накинувся на Миколу з кулаками. Друг схопив його та потягнув в сторону, щоб заспокоїти. Ватажок тихо засміявся, піднявся з ганку та пішов до гуртожитку. Хвилин десять хлопці стояли в стороні, Євген подолав свій гнів, що так і рвався з середини. Степан підняв плечі та сказав, що нажаль нічого не подієш. Порушив – отримай покарання.

Хлопці зайшли до гуртожитку та повернули до підвалу. Ключ був у Степана. До них підскочила Лера, взяла Євгена за руку та всміхнулась. Вмить почервоніла, пообіцяла, що прийде до нього навідатись та втекла на другий поверх. Ще хвилина та перед носом Євгена двері зачинились. Все навколо поглинула темрява, адже світла в підвалі не було.