Данило Туптало - Житія Святих - Травень, Данило Туптало

сказав до них: "Діти, досить мені любови вашої, тому кажу вам: якщо хтось першим влаштує мені мешкання, в того у всі дні життя мого перебуватиму". Почали обидва піклуватися про спорудження в себе вигідної для Чоловіка Божого обителі. Мав же Сатурнин за градом місце одне прекрасне, для життя чернечого добре. На ньому постарався швидше побудувати обитель для угодника Божого, й оселився там Ісакій преподобний. Збудував також і Віктор мешкання прекрасне для святого, і жаль йому було, що Сатурнин випередив його, і прийшов до святого, просив, припадаючи, щоб прийшов у збудовану для нього келію, але преподобний захотів більше в Сатурниновій обителі жити, ніж у Вікторовій. Проте й до Віктора часом приходив і перебував у нього по декілька днів, не зневажаючи просьби його. Почало ж збиратися до преподобного багато таких, що инокувати з ним бажали. І загороджено монастир великий коштом боголюбних тих мужів Сатурнина і Віктора. І був преподобний для багатьох ченців наставником та ігуменом і для світських людей корисним учителем — усіх вів на путь спасення словом і прикладом добродійного життя. Милостивий же був до убогих вельми, і коли не мав що дати тому, хто просив, то одяг свій, знявши, віддавав. Й инших багато добрих і богоугодних діл зробивши, у старість глибоку прийшов, зблизився до блаженної кончини своєї. Скликав братів і про користь душі повчив, поставив їм замість себе иншого ігумена — мужа чесного і святого життям — блаженного Далмата, через нього пізніше й обитель ту Далматською назвали. І так преподобний отець наш Ісакій після багатьох богоприємних своїх трудів на вічний спочинок перейшов до Господа, і зійшовся цілий град на похорон його, і поклали чесне його тіло в церкві святого первомученика Стефана. Свята ж його душа стала перед престолом Пресвятої Тройці у лику святих і преподобних отців. І молиться з ними завжди за нас до Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного Бога нашого, Йому ж слава навіки. Амінь.

Місяця травня на 31-й день

Пам'ять святого апостола Єрмія, одного із сімдесятьох

Святого апостола Єрмія в Посланні святого апостола Павла до римлян з иншими сімдесятьма апостолами згадано так: "Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмія і братів, що з ними". Цей Єрмій святий у Филипополі був єпископом і багато в Христовому благовістуванні показав подвигів і трудів — нині насолоджується спокоєм у благих Господа свого.

У той самий день страждання святого мученика Єрмія у Команах

Було велике гоніння на християн за царювання нечестивого римського царя Антоніна, який послав одного князя, що називався Севастіян, мучити християн. Той, із Киликії у Кападокію прийшовши, зустрів у Команах одного воїна на ім'я Єрмій, літами старого, з білим волоссям, законом християнина, що вірив у єдиного правдивого Бога і чинив правду. Йому князь той сказав: "Римський цар Антонін прислав до мене лист, в якому наказує всім християнам принести жертви богам римським. Якщо ж не захочуть, то великими і лютими карами мучити. Тому й ти, Єрмію, принеси жертви богам, і будеш другом цареві, і багатьма вшанують тебе почестями. Послухай мене, щоб я тіла і душі твоїх не замучив". Відповів Христовий подвижник Єрмій: "Я — воїн небесного і безсмертного царя Христа, Його ж царству не буде кінця. І через те не підкорюся смертному і нечестивому цареві, царство якого тимчасове. Буде ж царство Господа нашого Ісуса Христа непорушним навіки, і ті, що вірять у Нього, успадкують життя вічне. І в Нього я вірю, і Йому спершу таємно служив, нині ж служу явно. І не переможе мене диявол. Ти ж маєш владу над тілом моїм, і то — з допусту Бога мого. Над душею ж моєю ніхто не має влади, лише один Бог, який може подати мені терпіння і зберегти мене навіки". Це чуючи, князь Севастіян сказав святому Єрмію: "Принеси жертву богам, щоб насолодитися в радості життя цього". Відповів святий: "Яка мені буде радість, і яка насолода, і яке життя, якщо, відступивши від Творця мого, поклонюся бісам. Справді не радість це, а печаль, не насолода, а гіркота, не життя, але смерть вічна".

Сказав князь: "Бачу, що ти вельми премудрий". Відповів святий: "Премудрий я в Господі Бозі моєму, віруючи в Нього і працюючи для Нього всіма зусиллями, за Нього ж страждати і померти з радістю бажаю". Сказав князь: "Дивлячись на сивину твою і розум твій, жалію і шкодую тебе". Відповів святий: "Не потребую такого твого шкодування, але шукаю милости Божої, що приведе мене до Нього, який робить мудрими рабів своїх Духом Святим". Сказав князь: "Вибираєш смерть понад життя?" Відповів святий: "Ця смерть не є смертю, але життям вічним, якщо терпеливо витерплю від тебе муки". Тоді звелів князь камінням розбити щелепи його, і зуби йому вибити, й обдерти шкіру з лиця його. І сказав святий: "Дякую Богові, що благодать Господа мого Ісуса Христа була зі мною". Сказав князь: "Чому оброку свого не приймаєш, як же приймають инші воїни?" Відповів мученик: "Бо неправедно грабуєте убогих, через те не приймаю оброків ваших і не їм з того, маю духовну їжу від Духа Святого і не зголоднію повіки". Звелів князь розпалити піч сильно, і вкинув у неї Христового мученика. Через три дні, відкривши піч, побачив, що він живий і цілий, співає і славословить Бога, бо не торкнувся до нього вогонь. Тоді князь прикликав волхва, звелів отрутою заморити Єрмія. Святий же помолився до Бога, прийняв отруту — і не пошкодило йому, за словом Христа Господа, що мовив: "Якщо і щось смертельне вип'єте — не пошкодить вам". Волхв же сильнішу отруту приготував, дав мученикові, кажучи: "Якщо і від цієї отрути не постраждаєш, то я покину волхвування своє і повірю в розіп'ятого Бога, якому ти служиш". Святий же Єрмій і ту, сильнішу, отруту спробував і всю спожив, нічого злого з ним не сталося, але залишився цілий і здоровий. Тоді волхв скрикнув: "Переміг ти, Єрмію, здолав і укріпився, рабе Христовий, і врятував від пекла загиблу мою душу, і зробив, щоб я жив для Бога. Як же образ створений, старий, перекований оновлюється, так я, зостарівшись у гріхах і в злості, оновлююся душею, навертаючись до Бога живого, що існує завжди навіки. О Боже небесний, єдиний, правдивий, Ти визволив мене від бісівської зваби і від нечистоти ідольської через раба Твого Єрмія, через нього я пізнав Тебе. Прийми мене, грішного,