Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

стверджує, що це витвір сумнівних фантазій Лісбет Саландер. Епізод відбувається на сімдесят другій хвилині, і я готова показати його просто зараз.

— Спасибі, в цьому немає необхідності, — сказав Іверсен. — Фрекен Саландер…

Він на секунду збився з думки і не знав, як йому бути далі.

— Фрекен Саландер, навіщо ви зробили цей запис?

— Б’юрман мене вже одного разу ґвалтував і вимагав продовження. Під час першого насильства мені довелося смоктати старого слизняка. Я думала, що буде повторення і я зможу обзавестися хорошим документальним підтвердженням того, що він виробляє, і що мені вдасться за допомогою шантажу змусити його триматися від мене подалі. Але я його недооцінила.

— А чому ви не заявили про жорстоке зґвалтування до поліції, якщо у вас є такий… переконливий доказ?

— Я не розмовляю з поліцейськими, — монотонним голосом відповіла Лісбет Саландер.

Раптом Хольгер Пальмґрен цілком несподівано підвівся з інвалідного крісла і заговорив чітким голосом, спираючись руками на край столу:

— Наша підзахисна не розмовляє з поліцейськими або іншими представниками влади, а з психіатрами й поготів, з принципу. Причина банальна. Починаючи з самого дитинства, вона раз у раз намагалася говорити з поліцейськими, соціальними кураторами та різними органами влади, пояснюючи, що Олександр Залаченко б’є її матір. І щоразу це оберталося для неї покаранням, оскільки державні чиновники вирішили, що Залаченко для них важливіший, ніж Саландер.

Він відкашлявся і вів далі:

— Коли ж вона нарешті зрозуміла, що її ніхто не слухає, їй залишалося лише спробувати врятувати матір, застосувавши до Залаченка силу. І тоді цей негідник, що називає себе доктором, — він показав на Телебор’яна, — склав сфальсифікований судово-психіатричний діагноз, оголосивши її божевільною, що дало йому змогу протягом трьохсот вісімдесяти діб тримати її в клініці зв’язаною. Хай йому біс!

Пальмґрен сів. Іверсен, вочевидь приголомшений випадом Пальмґрена, звернувся до Лісбет Саландер:

— Можливо, ви хочете зробити перерву…

— Навіщо? — спитала Лісбет.

— Ну добре, тоді продовжимо. Адвокат Джанніні, відеозапис вивчать спеціалісти, і я зажадаю технічного висновку про те, що вона автентична. А тим часом підемо далі.

— Із задоволенням. Мені це теж здається дуже неприємним. Але правда полягає в тому, що моя підзахисна зазнала фізичного і психічного насильства, а також правопорушень. І людиною, яка за це має на совісті найбільший гріх, є Петер Телебор’ян. Він зрадив лікарську присягу, зрадив свою пацієнтку. Спільно з Гуннаром Бйорком, співробітником нелегального угруповання всередині Служби державної безпеки, він сфабрикував судово-психіатричну експертизу з метою ізолювати незручного свідка. Я гадаю, що цей випадок — унікальний у шведській історії права.

— Це нечувані звинувачення, — сказав Петер Телебор’ян. — Я всіма способами прагнув допомогти Лісбет Саландер. Вона намагалася вбити свого батька. Цілком очевидно, що з нею було щось негаразд…

Анніка Джанніні не дала йому договорити.

— Я хотіла б звернути увагу суду на другу судово-психіатричну експертизу моєї підзахисної, складену доктором Телебор'яном. На експертизу, озвучену сьогодні в суді. Я стверджую, що вона так само брехлива, як і фальшивка дев’яносто першого року.

— Але ж це…

— Суддя Іверсен, чи не могли б ви попросити свідка мене не перебивати?

— Пане Телебор’ян…

— Я мовчатиму. Але це нечувані звинувачення. Немає нічого дивного в тому, що мене обурює…

— Пане Телебор’ян, поки вам не поставили запитання, мовчіть. Кажіть далі, адвокате Джанніні.

— Ось судово-психіатрична експертиза, яку надав суду доктор Телебор’ян. Вона базується на так званих спостереженнях над моєю підзахисною, які нібито мали місце з моменту її переведення до слідчого ізолятора «Крунеберґ» шостого червня і до закінчення обстеження п’ятого липня.

— Так, я саме так це і зрозумів, — сказав суддя Іверсен.

— Докторе Телебор’ян, чи відповідає дійсності те, що до шостого червня ви не мали змоги проводити тести і спостерігати за моєю підзахисною? До цього моменту вона, як відомо, перебувала в цілковитій ізоляції в Сальгренській лікарні.

— Так, — відповів Телебор’ян.

— Ви двічі намагалися дістати доступ до моєї підзахисної в Сальгренській лікарні. Обидва рази вам відмовили. Це правда?

— Так.

Анніка Джанніні знову відкрила портфель і дістала якийсь документ. Вона обійшла довкола столу і вручила документ судді Іверсену.

— Ага, — сказав Іверсен. — Це копія експертизи доктора Телебор’яна. Що вона доводить?

— Я хотіла б викликати двох свідків, які чекають за дверима зали суду.

— Хто ці свідки?

— Мікаель Блумквіст із журналу «Міленіум» і комісар Торстен Едклінт із Служби державної безпеки, відділ охорони конституції.

— І вони чекають виклику?

— Так.

— Запросіть їх, — розпорядився суддя Іверсен.

— Це суперечить порядку, — заявив прокурор Екстрьом, що досі сидів, не втручаючись у судовий процес.

Екстрьом із жахом зрозумів, що Анніка Джанніні просто знищує його ключового свідка. Відеозапис уже завдав нищівного удару, а тепер Іверсен, проігнорувавши заперечення Екстрьома, дав знак охоронцям відчинити двері. До зали увійшли Мікаель Блумквіст і Торстен Едклінт.

— Я б хотіла першим допитати Мікаеля Блумквіста.

— Тоді я попрошу Петера Телебор’яна ненадовго відійти вбік.

— Ви зі мною вже закінчили? — спитав Телебор’ян.

— Зовсім ні, — відповіла Анніка Джанніні.

Мікаель Блумквіст змінив Телебор’яна за кафедрою свідка. Суддя Іверсен швидко уточнив формальності, і Мікаель під присягою пообіцяв говорити правду і тільки правду.

Анніка Джанніні підійшла до Іверсена і попросила дати їй на якийсь час судово-психіатричну експертизу, яку тільки-но йому вручила, потім передала цю копію Мікаелю.

— Ви раніше бачили цей документ?

— Так, бачив. Він у мене є в трьох версіях. Першу я отримав приблизно дванадцятого травня, другу — дев’ятнадцятого травня, а третю, оцю, — третього червня.

— Ви можете розповісти, як до вас потрапила ця копія?

— Я отримав її як журналіст від джерела, чиє ім’я я розкривати не має наміру.

Лісбет Саландер не відривала погляду від Петера Телебор’яна, який раптом дуже зблід.

— Що ви зробили з цією експертизою?

— Передав її Торстену Едклінту з відділу охорони конституції.

— Дякую, Мікаелю. Тепер я хотіла б запросити Торстена Едклінта, — сказала Анніка Джанніні, забираючи назад папери, після чого передала їх Іверсену. В того був задумливий вигляд.

Процедура з присягою повторилася.

— Комісар Едклінт, чи відповідає дійсності те, що ви отримали від Мікаеля Блумквіста матеріали судово-психіатричної експертизи Лісбет Саландер?

— Так.

— Коли ви її отримали?

— Її зареєстровано в ДПУ/Без четвертим червня.

— І це та сама експертиза, яку я тільки-но передала судді Іверсену?

— Якщо із зворотного боку є мій підпис, значить, та сама.

Іверсен перевернув документ і переконався, що підпис Торстена Едклінта там є.

— Комісаре Едклінт, чи можете ви мені пояснити, яким чином у вас в руках опинилася судово-психіатрична експертиза людини, що лежала в Сальгренській лікарні в цілковитій ізоляції?

— Так, можу.

— Розкажіть.

— Судово-психіатрична експертиза Петера Телебор’яна є фальсифікацією, яку він