Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

склав спільно з людиною на ім’я Юнас Сандберґ, так само як він у дев’яносто першому році написав подібну фальшивку разом з Гуннаром Бйорком.

— Це брехня, — слабо заперечив Телебор’ян.

— Це брехня? — поцікавилася Анніка Джанніні.

— Зовсім ні. Мені, мабуть, слід згадати, що Юнас Сандберґ — один з десятка чоловік, яких сьогодні заарештували за рішенням генерального прокурора. Сандберґа арештовано за причетність до вбивства Гуннара Бйорка. Він входить до нелегального угруповання, що орудувало всередині Служби державної безпеки і з сімдесятих років прикривало Олександра Залаченка. Це ж угруповання стояло і за рішенням ізолювати Лісбет Саландер від суспільства в дев’яносто першому році. У нас є багато доказів, а також зізнання керівника угруповання.

У залі суду запала мертва тиша.

— Чи хотів би Петер Телебор’ян прокоментувати сказане? — спитав суддя Іверсен.

Телебор'ян похитав головою.

— В такому разі я можу повідомити, що ви ризикуєте бути звинуваченим у даванні під присягою свідомо неправдивих свідчень і, можливо, за деякими іншими пунктами, — заявив суддя Іверсен.

— Якщо дозволите… — подав голос Мікаель Блумквіст.

— Що? — поцікавився Іверсен.

— У Петера Телебор’яна будуть куди більші проблеми. За дверима стоять двоє поліцейських, які чекають можливості відвести його на допит.

— Гадаєте, мені слід запросити їх? — запитав Іверсен.

— Мабуть, це непогана ідея.

Іверсен махнув охоронцям, і ті впустили до зали інспектора кримінальної поліції Соню Мудіґ і ще одну жінку, яку прокурор Екстрьом відразу впізнав. Її звали Ліса Кольшьо, і вона була інспектором кримінальної поліції з відділу з особливих об’єктів — підрозділу Державного поліцейського управління, що займався, зокрема, питаннями посягання на статеву недоторканність дітей і дитячою порнографією.

— У чому полягає ваша справа? — поцікавився Іверсен.

— Ми тут для того, щоб, не порушуючи ходу судового розгляду, при першій же нагоді заарештувати Петера Телебор’яна.

Іверсен зиркнув на Анніку Джанніні.

— Я з ним ще не зовсім закінчила, але хай іде.

— Будь ласка, — дозволив Іверсен.

Ліса Кольшьо підійшла до Петера Телебор’яна.

— Ви заарештовані за грубе порушення законів про заборону дитячої порнографії.

Петер Телебор'ян сидів, затамувавши дух. Анніка Джанніні помітила, що його погляд помертвів.

— А конкретно, за наявність у вашому комп’ютері більше восьми тисяч дитячих порнографічних знімків.

Вона нахилилася і підняла сумку з ноутбуком, яку він приніс із собою.

— Це ми вилучаємо, — сказала вона.

Поки Петера Телебор'яна виводили із зали суду, його спину весь час, немов вогонь, палив погляд Лісбет Саландер.

Розділ 28

П'ятниця, 15 липня — субота, 16 липня

Суддя Іверсен постукав ручкою по краю столу, щоб утихомирити перешіптування, що виникло відразу після того, як вивели Петера Телебор'яна. Потім він досить довго сидів мовчки, вочевидь намагаючись зрозуміти, як слід продовжувати процедуру, а затим звернувся до прокурора Екстрьома:

— Чи не хотіли б ви що-небудь додати до подій, що відбувалися за останню годину?

Ріхард Екстрьом не мав ані найменшого уявлення про те, що йому говорити. Він підвівся і поглянув на Іверсена, потім на Торстена Едклінта, після чого повернув голову і наткнувся на безжалісний погляд Лісбет Саландер. І зрозумів, що битву програно. Перевівши погляд на Мікаеля Блумквіста, він раптом із жахом усвідомив, що сам ризикує потрапити на сторінки «Міленіуму». А це вже розгромна катастрофа.

Водночас Екстрьом не розумів, що ж сталося. Він починав процес, будучи переконаний, що добре розуміється на цій історії.

Після численних відвертих розмов з комісаром Георгом Нюстрьомом він чудово усвідомлював необхідність делікатного підходу до цієї справи, якої вимагала безпека держави. Адже його запевнили в тому, що документи у справі Саландер від 1991 року були сфальсифіковані, забезпечили всією необхідною конфіденційною інформацією. Він ставив запитання — сотні запитань — і на всі діставав відповіді. А тепер, за твердженням адвоката Джанніні, виходить, що Нюстрьома заарештовано. Так що ж — усі його відповіді були брехнею? Він же довіряв Петеру Телебор’яну, який здавався таким… таким компетентним і досвідченим. Таким переконливим.

«Господи, в яку халепу я вскочив?» — сам себе запитав прокурор Ріхард Екстрьом. А з цього першого питання логічно випливало друге: «Як, чорт забирай, мені з цієї халепи вибиратися?»

Він провів рукою по борідці, відкашлявся, неквапливо зняв окуляри.

— Шкода, але, здається, мене щодо низки істотних пунктів цього розслідування ввели в оману.

Він подумав, а чи не покласти йому провину на поліцейських слідчих, але раптом побачив перед собою інспектора кримінальної поліції Бубланськи. Цей нізащо його не підтримає. Досить зробити неправильний крок, як Бубланськи скличе прес-конференцію і потопить його.

Екстрьом зустрівся поглядом з Лісбет Саландер. Вона терпляче чекала, дивлячись на нього з цікавістю і відвертою жагою помсти.

Жодних компромісів.

У нього все ще залишалася можливість домогтися для неї покарання за завдання тяжких тілесних ушкоджень у Сталлархольмі. І напевно, за замах на вбивство батька в Госсеберзі. Проте для цього він повинен був на ходу цілковито змінити стратегію, відкинувши все пов’язане з Петером Телебор’яном. У такому разі відпадали всі закиди, що ґрунтувалися на її психічній ненормальності, і тим самим підтверджувалась уся її історія починаючи з 1991 року. Відпадало рішення про недієздатність, і тим самим…

І в неї був цей клятий відеозапис, який…

Потім йому сяйнула думка.

Боже. Вона ж невинна.

— Пане суддя… не знаю, що сталося, але я вважаю, що більше не можу покладатися на наявні в мене дані.

— Мгу, — сухо вимовив Іверсен.

— Гадаю, що мені доведеться просити оголосити перерву або перервати судовий розгляд доти, доки я зумію докладно розібратися в тому, що сталося.

— Фру Джанніні? — спитав Іверсен.

— Я вимагаю, щоб мою підзахисну виправдали за всіма пунктами висунутого обвинувачення і негайно звільнили прямо в залі суду. Я вимагаю також, щоб суд розглянув питання про недієздатність фрекен Саландер. Я вважаю, що їй належить компенсація за ті правопорушення, яких вона зазнала.

Лісбет Саландер кинула погляд на суддю Іверсена.

Жодних компромісів.

Суддя Іверсен подивився на автобіографію Лісбет Саландер. Потім перевів погляд на прокурора Екстрьома.

— Я теж вважаю, що слід докладно розібратися в тому, що сталося. Але боюся, що ви навряд чи здатні провести подібне розслідування.

Він трохи подумав.

— За всі роки роботи юристом і суддею мені не доводилося спостерігати нічого, що хоч приблизно нагадує юридичну ситуацію цього процесу. Мушу визнати, що почуваю себе в безвиході. Я ніколи навіть не чув такого, щоб головного свідка прокурора заарештовували прямо в залі суду, а переконливі на перший погляд докази виявлялися фальсифікацією. Щиро кажучи, я просто не знаю, що з пунктів обвинувачення прокурора у нас за таких обставин залишається.

Хольгер Пальмґрен кашлянув.

— Що таке? — спитав Іверсен.

— Як представник захисту, я можу