Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Картограф не розслаблявся. Умми причаїлися всюди. Задавлять зграєю, поки очима кліпнеш. І Ларсен десь пропав.

Картограф вислизнув з-під арки, оминув істоту, що конала й завмер, почувши ледве чутні кроки. В примарній зелені окреслилася худа фігура землянина.

— Чому так довго? — стиха спитав Норд, показуючи на медузу.

— Шлях перевіряв… Розвідник це. Скоро тут буде гаряче.  Тікаймо, — Ларсен торкнувся чоботом мацака.

— Рука заніміла.

— Ти б ще зубами вхопив умма.

— Замовкни, розумнику, — прошипів картограф.

— Тримайся за мною, — Ларсен уважно обдивився підозрілі місця й легко побіг, взутий у м’які шкіряні чоботи. Синтет не відставав, спиною відчуваючи переслідувачів.

Біля повороту у серповидний коридор, що з’єднував другий та третій силові стрижні, Ларсен притишив хід, поліз у сумку:

— Приготуйся, — землянин кинув назад тонку трубку.

По вухах ударив нестерпний скрегіт, мовби різали металевий стрижень тупою іржавою пилкою.

Зелені світильники, схожі на вказівники, щезли поблизу напівсферичної ніші за пірамідальним виступом посередині круглої зали.

— Повертай туди, — Ларсен вказав на нішу, озирнувся. Побачене реанімувало забутий страх. Кілька років тому чоловік тікав від огидних страховиськ і зарікся потикатися сюди. Свою таємну мандрівку приховав, аби рятівники не вигнали за порушене табу.

Синтет скочив до звішеної мотузки, вчепився правицею вище вузла. Ларсен підвісився з другого боку, натиснув кнопку на пласкому пульту, і портативний підіймач потяг обох картографів нагору.

— Спробуймо заблокувати шахту, — Норд здогадувався, що звукоімітатори надовго уммів не затримають.

— Спочатку знайди чим. Тут жодної зайвої речі, — Ларсен зачепився протезами за напіврозкриту діафрагму, підштовхуючи Норда до міцних синювато-оливкових пелюсток.

— Що це таке? — синтет обмацував відшліфовану поверхню.

— Блокувальна система по вертикалям. Зачинити не вдасться. Корабель мертвий. Тільки умми шастають, та бактерії світять.

— Кому світять? — Зейн придивлявся до медуз унизу.

— Ремонтникам. Чи ти вважаєш їм комфортно в повній темряві ловити живність?

— Зір?

— Практично універсальний, але енергетичний голод змушує економити на всьому, — Ларсен жбурнув у гущу уммів наступний імітатор. — Вуха бережи.

Норд урятував лише одне вухо від вібраційного брязкоту. А Ларсену байдуже, бо він заздалегідь заклав у вушні канали кульки зі шматочків хустки.

Налякані умми поховалися за пірамідою, а землянин скористався хвилиною замішання й вистрілив присмоктувачем угору.

— Зараз! — крикнув землянин, віддираючи синтета від діафрагмової пелюстки. Міцний канатик цього разу витяг чоловіків до технічної палуби, куди сходилися управлінські комунікації. Втікачі прислухалися до шарудіння й жахливого писку.

— Коридорів тут мало. Ліпше поквапитися. Умми все одно знайдуть нас, — картограф «Спіки» порахував залишок імітаторів.

Пальці на спаралізованій руці синтета ворухнулися. Тупий біль наче важелем викручував суглоби:

— Клятий умм зі своїм шокером.

— Розминай кінцівку, — погляд Ларсена ковзнув по відсіку, вихоплюючи окремі деталі. Масивний матовий циліндр в центрі шкірився чорними проваллями екранів, вертикальні прямокутні стійки наїжачилися конусами перемикачів режимів роботи; вгорі висіла тьмяна куля, поділена на дрібні сектори, трохи далі з палуби стирчала ще одна срібляста піраміда. Зненацька Ларсен штовхнув Норда під її захист, а сам пройшовся лазером по стінах:

— Маскуються умми, та я їх бачу. Вони змінили колір тіла. Ти не лізь, я впораюся.

Синтет, лежачи за пірамідою, примітив на стійках коричневі товсті планки й, поки напарник відстрілювався від напливу медуз, міркував, з якого матеріалу виготовлені ті предмети. Норда в першу чергу цікавили ізоляційні властивості планок та міцність. Картограф, не зваживши на застереження Ларсена, підхопився на ноги й рвонув до стійок в надії придбати механічну зброю. Провальний досвід Трола з виробництвом старої зброї згодився, але Норд пішов далі й вирішив зіграти роль печерної людини з дебелим кийком. Ларсен корчився б від сміху, дізнавшись, для якої цілі штучна людина, продукт високотехнологічних досягнень, з ревом виламала товсту пластикову рейку.

Ларсен стиха лаявся, виснажуючи батарею портативного лазерного пістоля, збереженого з давніх часів, коли чоловік у практично мертвому стані потрапив до карунів. Ще трохи, нічим буде захищатися. Картограф «Спіки» гадав, що ремонтників значно менше. Вони сунули з боків, знизу, падали зі стелі. Десятка півтора підсмаженими млинцями борсалися в конвульсіях, а решта напирала чорною писклявою масою.

Пазури помогли відірвати планку. Вигукнувши старий клич індіанських воїнів, Норд почав молотити палицею моторошне збіговисько, вибиваючи з мацаків медуз снопи іскор.

Ларсен отримав короткий перепочинок для заміни батареї.

Поблизу Норда росла гора тіл. Вбити кийком уммів не вийде, а увігнати їх в шок, змусивши позбутися левової частки енергії, вповні реально. Без енергії умми ставали майже безпечною масою гумових тіл.