Розалія Лоренс - Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс

— Я попросив Катю дати тобі щось. Тут є піжама і змінний одяг на завтра. Вона сказала, що вони не використовувалися, тому ти можеш бути спокійна.

Я, не піднімаючи голови, кивнула. Не хотіла, щоб він бачив моє обличчя.

— Дякую.

Він піднявся і пройшов трохи до мене, його руки були в кишенях. Він зупинився на відстані руки від мене, і ми мовчали. Я відчувала його уважний погляд і удавала, що розглядаю власні ноги. Не промовивши жодного слова, він пройшов повз мене. Коли він майже зник і вже майже був за дверима, він раптом зупинився.

— О, точно, на тумбочці твоя сумка, — і зник за дверима.

Я підбігла і подивилася всередину. Аллах! Я врятована.

На самому дні лежав невеликий набір для макіяжу, який я завжди кладу. Підійшовши до дзеркала, я почала квапливо наносити макіяж.