Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

— Все сказала? — спокійним тоном перервав мене Ігор. Господи, ця його незворушність і спокій дратували ще більше. — А тепер поговоримо нормально.

— Нам немає про що розмовляти. Не впевнена, що твоя тупа дружина, — передражнила його вчорашні слова, — зможе нормально поговорити. Мізків не вистачить, навіть щоб фразу закінчити. Тож дарма намагаєшся. Ні обличчям, ні розумом не вийшла.

— Та закрийся ти вже зрештою! — Ігор підвівся, і стілець, на якому він сидів, з гуркотом упав на підлогу. Він швидко обігнув стіл і за дві секунди наблизився до мене. Я різко замовкла і позадкувала від нього, впираючись лопатками в навчальну дошку.

— Я кричатиму, — намагалася тримати спину і нічим не видати тривоги, що охопила мене. Мені стало по-справжньому страшно.

Чоловік ледь помітно посміхнувся на мою загрозу, мовляв, лякай-лякай, і заточив мене в пастку з власних рук. Так бридко й нахабно, що захотілося відразу помитися від його переваги. Я важко проковтнула в'язку слину і сипло запитала:

— Що. Тобі. Треба?

— Ти. Але тільки на один день, — швидко пояснив чоловік, дивлячись на моє здивоване обличчя.

— Що це означає? — ковтаючи літери, уточнила. — Твоя секретарка не справляється зі своїми прямими обов'язками? Потрібна ще й моя допомога?

— Не лести собі, — Ігор зневажливо пирхнув, ковзнувши по мені швидким поглядом, — ти мені потрібна для іншого.

— Тоді що ти хочеш? — мій голос затремтів від образи. Вкотре чоловік однією фразою вибиває мене з колії. Вкотре використовує проти мене мої комплекси.

— Завтра ми йдемо на ювілей до твого батька, — куточки його губ припіднялися, але погляд став жорстким, — приведи себе до ладу і не влаштовуй непотрібних істерик. Не псуй татові свято. Потім йому все розповімо.

Господи. Точно. І як я забула? Завтра батькові виповнюється шістдесят років, а я навіть подарунок ще не купила. Так, Ігор має рацію, не можна йти порізно. Батькові це точно не сподобається.

— Добре, — прошепотіла, облизуючи пересохлі губи. Все моє нутро чинило опір наступним словам, але я все ж сказала: — Ми завтра йдемо разом.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно