Елла Савицька - Провальні канікули, Елла Савицька

- Але я ж не спеціально, - обурилася я.

- Знаю. Кажу ж, дикун! - сеньйор Мартінез знову сів у своє крісло і знову чарівно посміхався. - Чекаю на тебе завтра. О 14:00 починається твоя зміна. - Кивнувши йому на прощання, я пішла до дверей, але вже біля самого виходу зупинилася, коли почула. - До речі, Емі, якщо надумаєш утекти, у тебе нічого не вийде. Поки не відпрацюєш борг, ти вийти з Ла Перли не зможеш.

- В якому сенсі "не зможу"? - здивовано обернулася я.

- У прямому! На кожній брамі стоять мої люди, які тебе не випустять. Тож у твоїх же інтересах - якнайкраще і якнайшвидше впоратися з роботою. Ну, до завтра, дорогенька, відпочивай! - як ні в чому не бувало, махнув мені рукою і знову усміхнувся.

Він зараз пожартував? Чи ні?

Я вилетіла з цього клятого ресторану і стрімголов кинулася до будинку Ельвіри, бажаючи розгромити що-небудь на своєму шляху. Дякувати Богу, що хоча б ключ додумалася покласти в задню кишеню шортів.