Борис Джонсон - Омріяний Рим

не кивнув, щоб захистити Антонія. Laudandum, ornandum, tollendum — слова Цицерона про Октавіана, які були гарною шпилькою. Що ж, цей жарт згодом обернувся проти самого Цицерона.

Старий дременув до моря, звідки спробував боягузливо втекти, сховавшись на ношах із балдахіном. Однак 7 грудня 43 року до н. е. його спіймав центуріон. Цицерон відклав свій примірник Евріпідової «Медеї» та вистромив голову з-поміж завіс.

— Ну що ж, вояче, — звернувся він до центуріона, випинаючи горлянку, — якщо вважаєш, що це треба відсікти, то давай.

Щоб відтяти йому голову, центуріону знадобилися три удари.

Ходили, щоправда, чутки, буцім Октавіан два дні умовляв Антонія прибрати Цицерона зі списку. Утім, здається, причин вірити їм небагато. Октавіан понад усе цінував вигоду, а на той момент найвигідніше було лишатися прибічником Антонія.

42 року до н. е. під Філіппами, що в Македонії, Октавіан і Антоній провели одну з вирішальних битв у історії західного світу. Цезаристи зійшлися з антицезаристами. На кожному боці стояло по двадцять легіонів. Брут, Кассій і війська республіканців зазнали поразки через невміння воювати, власні самогубства й невдалі самогубства серед власного війська. Октавіан знову заслаб, через що відіграв у битві незначну роль, і більшість почестей відійшло Антонію. Проте це таки була спільна операція.

Надії на союз Антонія й Октавіана зросли 40 року до н. е., коли Антоній одружився із сестрою Октавіана Октавією. Що ж іще ліпше символізувало б об’єднання колишніх ворогів? Вони ж породичалися, хіба ні? Утім, якщо династичний шлюб і здатен підсилити династію, то зіпсований династичний шлюб означає її погибель.

За доволі ліберальними умовами тріумвірату, Октавіану діставалась Італія й Захід імперії, а Антонію — незліченні багатства Сходу. А Лепід отримав Африку як заохочувальний приз.

А за рік до того у Кілікії, на березі ріки, що тече на півдні сучасної Туреччини, Антоній зустрів жінку, яка причарувала його, а згодом призвела до падіння. На той час їй було двадцять вісім років і, за словами Плутарха, її врода сягнула свого піку. А ще, не маючи ані краплі єгипетської крові, ця красуня правила Єгиптом.

За сім років до знайомства з Антонієм Клеопатра завоювала серце Юлія Цезаря своєю славетною появою — загорнутою в килим. Цей альянс приніс їй не лише спадкоємця Цезаріона, а й дав підтримку Цезаревих військ у боротьбі проти її ворогів і закріпленні її влади.

А тепер вона взялася напрочуд професійно обкручувати Антонія. Плутарх залишив нам захопливий опис її з’яви на кормі баржі з пурпуровими вітрилами, що розвівалися на вітрі, і гребцями, які пестили водну гладінь, опускаючи в неї срібні весла в такт мелодії флейти. Сама Клеопатра, убрана, як Венера, спочивала під золотим балдахіном, а обабіч неї стояли вдягнені купідонами хлопчики, що обмахували її віялами.

Антоній викликав її до себе, оскільки підозрював у підтримці Кассія в останньому конфлікті й зажадав пояснень. Здається, їх він так і не дістав.

Платон каже, що є чотири види лестощів, а Плутарх твердить, що ця жінка володіла тисячею, понад усе — міметичним генієм уміти розпізнати інтереси чоловіка та, як справжній експерт, удавати, ніби їй вони також цікаві. І не треба починати про форму її носа, адже наймогутніші чоловіки не могли опиратися саме силі Клеопатриних чорних очей і зухвалості її маніпуляцій.

Якось під час риболовлі Антоній спробував вразити її, заздалегідь почепивши на гачок рибину. Клеопатра розкусила його фокус і наступного дня наказала нирцю пірнути й причепити до його гачка засолену рибину, яку Антоній дістав під загальний регіт.

Антоній поїхав із нею до Александрії, де парочка за свою любов до бенкетів і розкошування здобула прізвисько неперевершених життєлюбів. А далі були новини про вторгнення парфян у Малу Азію, і Антонію довелося хутко поїхати туди. Проте на той час Клеопатра вже була вагітна від нього близнюками, а сам Антоній давно й безнадійно спіймався на її гачок.

За три з половиною роки, коли його шлюб із Октавією втратив свіжість, він викликав Клеопатру до Антіохії. Розгорівся скандал, якому судилося змінити перебіг історії.

Октавія мужньо терпіла приниження понад шість років. Проте Октавіан тим часом гнівно листувався зі своїм шурином Антонієм, адже поведінка того була не лише неприйнятною в шлюбному плані, вона ще й викликала політичне занепокоєння.

Чого б то він закрутив фіглі-міглі із заморською царицею? Що вони собі надумали? У баченні багатьох римлян Клеопатра була небезпечною східнячкою, яка своїми чарами звела з розуму двох римських генералів і відновила правління Птолемеїв у Єгипті. То що вона замислила цього разу?

Одні казали, ніби вона хоче розділити світ, ставши імператрицею Сходу, а свого коханця поставити правителем Заходу. Інші — що вона планує стати правителькою Риму, адже подейкували, буцімто Клеопатра сама сказала, що хоче, щоб її «укази зачитували в Капітолії».

34 року до н. е. стало очевидним, що мозок Антонія зовсім розім’як від нескінченних плотських утіх. Він віддавав Клеопатрі римські території, проголосивши її Царицею над царями й заявивши, що їхні діти правитимуть Східною Римською імперією. А перемогу над вірменським царем Артаваздом він узагалі відсвяткував не в Римі, а в Александрії. В очах греків та азіатів Антоній став утіленням Осіріса чи Діоніса, чоловіком божественної цариці Єгипту. Ситуація стрімко ставала вельми дивною й зовсім не на користь Риму.

33 року до н. е. виповнювалося десятиліття правління тріумвірату, і Октавіан вирішив, що не має бажання оновлювати угоду. Він стомився підтримувати видимість союзу з Антонієм. А вже наступного року Антоній нарешті оголосив про розлучення з Октавією.

Розлючений Октавіан вирішив зламати табу. Він знав, що заповіт Антонія зберігається у весталок[49]. Він поставив їм вимогу віддати його, на що дістав відмову. Тоді забрав його силоміць і зачитав у сенаті. Можливо, не дуже гарно читати заповіт людини, коли вона ще жива, але там було написано дещо жахливе.

Антоніїв заповіт проголошував Цезаріона істинним спадкоємцем Юлія Цезаря, що неабияк ганьбило Октавіана. А ще він залишав величезний спадок своїм дітям від Клеопатри. Та найбільшим ляпасом сенату й усьому римському народові стала воля доправити його тіло Клеопатрі в Александрію, навіть якщо помре він у Римі.

Антонія миттю позбавили консульства.

Це означало початок війни.

Щоправда, битва при Акції була не тим епічним побоїщем, яке змалював у своїй картині Сесіль Блаунт Де Мілль[50]. Відбулося все доволі тихо.

По-перше, чотири дні дув такий сильний вітер, що воювати було просто неможливо. Справедливо припустити, що Антонієві плавучі фортеці спробували піти в прорив на п’ятий день, коли нарешті настали ідеальні умови. Насправді ж із причин, залишених на