Ірина Романовська - Не мій мільйонер, Ірина Романовська

7.

Аня.

 

Наступні дні були просто казковими. Ігоря як підмінили. Вранці заїжджає за мною, і ми разом снідаємо в одному з його улюблених закладів. Після ділових зустрічей завжди дзвонить та питає, чим я займалася, як моя травмована рука.

У Протасова саме зараз йдуть остаточні перемовини щодо будівництва нового готельного комплексу у місті. Вирішують якісь розбіжності, отримують потрібні дозволи в мерії. Він багато розповідав мені про це, але я, до свого сорому, нічого не запам'ятала.

Сьогодні з Ігорем зустрітися нам за сніданком не вдалося. Він із самого ранку на майбутньому об'єкті. Обіцяв подзвонити, коли звільниться від роботи. Тому я сподіваюся, що Настя зараз у своєму номері, та нарешті ми зможемо провести день разом. Бо через мою травму та наших чоловіків спільний відпочинок практично змінився на  окремий. Подруга катається на схилі постійно, а мені сидіти та чекати на самоті щоразу нудно. 

На превеликий жаль, подруга мені повідомляє, що біжить на зустріч до Матвія. Він приготував для неї якесь побачення-сюрприз. Пообіцяла всі подробиці розповісти згодом, коли повернеться до готелю.

Сидячи від нудьги в своєму номері, беру пульт від телевізора та починаю перемикати канали. Зупиняю свій вибір на кінострічці «Сім'я напрокат»*. Там така весела донька у головної героїні Кейтлін - кучерява Зої. На моменті, коли Сем пропонує Кейтлін велику купу грошей, щоб вони з Зої виконали роль його люблячої сім'ї, я раптово засинаю.

За відчуттями я подрімала хвилин п'ять, але на екрані вже йдуть фінальні титри кінострічки. Тобто пройшла як мінімум одна година.

- Привіт! - З радістю приймаю дзвінок від Ігоря, - ти вже відпрацював?

- Так. Ми підписали договір. З першого числа починається підготовка земельної ділянки. Ти не зайнята? У мене є до тебе дві пропозиції.

- Так. Тобто ні. Не зайнята. – розгублено бубоню я в телефон.

- Поїхали повечеряємо, а потім вдвох поплаваємо в басейні? Можливо буде ще також відвідати масаж, сауну або хамам. Дуже втомився. Весь тиждень орав як віл. Відпочити не завадить. А ще я дуже скучив за тобою.

- Хм. Я навіть не знаю. У мене купальника із собою немає. – я починаю хвилюватися та нервово ходити по кімнаті. 

З фігурою в мене проблем немає, навіть попри те що спортом я ніколи не займалася. Але ось так просто піти з Ігорем до басейну – це якось виходить дуже хвилююче.

- Це не є проблемою. Я все дістану. Головне – це твоє присутність. Поїмо, поплаваємо, відпочинимо. Заїду за тобою десь через півгодини. Готуйся.

Ігор відключається так швидко, що я не встигаю і слова вимовити.

Що ж мене чекає смачна вечеря та відпочинок коло басейну. Начебто б звучить непогано?
 

***
Для сьогоднішнього вечору Ігор віддав перевагу ресторану в тому ж готелі , де і живе. Тут панує атмосфера розкоші та помпезності. Усюди мармурова підлога, важкі портьєри, кришталеві люстри, дорогі дерев'яні меблі.

Сидячи за столиком, радію, що мені вистачило розуму вдіти на цю вечерю чорні штани та більш-менш святкову кофтинку. Бо на тлі ресторанної білої скатертини та серйозного Ігоря у діловому костюмі, мої звичні джинси та худі виглядали б тут досить комічно.

Вечеря проходить невимушено та легко. 

Чи то я вже звикаю до Ігоря, чи це два келиха червоного вина так мене розслабили, але за столом сьогодні я незвично багато балакаю. Навіть розповіла ту кумедну історію про те, як у бабусі на селі впала з велосипеда в калюжу.

- Я так злякалася йти додому. Була впевнена, що бабуся облаяє мене за забруднене плаття та покарає ременем,  - розмахую руками показуючи ступінь моєї дитячої трагедії. - Тому просиділа як миша біля тієї калюжі до самої ночі. В цей час бабуся у пошуках мене бігала перелякана по сусідах, вирішивши, що мене певно викрали цигани.

- Вдалося уникнути покарання?

Мені приємно, що Ігор уважно мене слухає і навіть співпереживає.

- Та де там? Звичайно, що ні! Вилаяла бабця по перше число. Але не за калюжу, а за те, що додому не прийшла. Пам’ятаю, мої сідниці ще довго були червоними. Та у кутку стояла якийсь час. 

Навіщо я йому це розповідала сама не знаю, але мене було не зупинити. Рот не закривався. Та й Ігор і не намагався цього зробити. Він просто слухав і посміхався, іноді розповідаючи щось зі свого дитинства.

 

Вечеря закінчилася достатньо швидко. За планом Протасова у нас далі намічався відпочинок у СПА-зоні. На вході дівчина-адміністратор передала нам якийсь пакет. Як виявилося пізніше, це був купальник для мене.

Я стою в жіночій роздягальні, дивлюся на своє відображення у дзеркалі та не впізнаю себе. Точніше обличчя стовідсотково моє, а ось тіло - ні.

На мені роздільний купальник червоного кольору. Верхня частина якого складається з трикутних вставок, які зав'язуються на шиї. Ліф вигідно піднімає мої груди, створюючи спокусливий округлий вид. Трусики-плавки із високою посадкою роблять мої ноги довшими, а стегна круглішими. Талія у поєднанні такого верху та низу виглядає дуже тонкою, навіть не дивлячись на щільну вечерю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍