merrystuart - Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart

Розділ 16 Історія стародавніх.

Прокинулася від легкого поколювання між ногами. Спробувала встати, але мене притиснули до м'язистих грудей. На дотик він був дуже теплим і не дуже твердим. А приємний чоловічий запах змусив паморочитися голову. Трохи так полежавши, ще раз спробувала підвестися. Але в мене нічого не вийшло. Через те, що чоловік міцно до себе притискав. Підняла голову зустрівшись поглядом з темними очима, що в цей момент світились щастям.
- Поверни мене до Академії! - Промовила, адже тут почуваюся не комфортно.
- Не передумала?
- Ні.
- Добре, - чую не задоволений хрип.
Через пару миттєвостей і він послабив хватку, а я миттєво дістала з обручки одяг. Одягнувшись: видихнула від полегшення, але відчула ледве помітний дотику до волосся.
- Сьогодні буду зайнятий. Увечері заберу тебе до себе якщо бажаєш. - Промуркотів чоловік підводячись.
- Ні, - відмовила.
- Як знаєш, - невдоволено пробурчав і переді мною відкрився портал. - Я все одно ввечері прийду і заберу тебе. - Почула собі в слід.
Портал мене вивів у просторій вітальні. Це була незнайома мені кімната. Але тут сиділи студентки.
- Пані, нарешті. - В пошані схилилася в поклоні Надін. - Вам сюди. Спочатку купальня, потім покажу вам вашу кімнату та аудиторію.
Було дуже не зручно від її чемності, все здавалося нереальним. Вона вказала мені один із коридорів, який вивів до великої кімнати з басейном. Надін допомогла мені роздягнутися і сама роздяглася опускаючись за мною у воду. З білих голів левів над басейном витікала тепла мерехтлива прозора вода і я незабаром зовсім розслабилася.
Почувалася не комфортно, тому що поруч була ще одна дівчина яка почала енергійно намилювати моє тіло.
- Наді, я сама. - Відштовхувала її від себе.
- Я трохи перестаралася у минулому, дозвольте виправити свою помилку.
- Сподіваюся, не зашкодиш. - Промовила.
Все одно не вірила, що Надін змінилася.
- Твій ворон завжди був білим?- Поцікавилася.
- Він посивів, - сумно прошепотіла дівчина.
- Зрозуміло.
Ми деякий час поніжились у теплій запашній воді й вилізли. Тепер відштовхувала її, щоб самостійно витертися рушником. Але одягнутись вона мені допомогла у форму Академії й ми поспішили на вихід. Пройшли коридором, заходячи в одну із кімнат.
Кімната спальня була приблизно втричі більшою за ту в якій я жила раніше. Два столи, дві шафи та великі ліжка. Величезна книжкова шафа та кілька столиків із витонченими вазами. Мій горщик з квіткою стояв так само на столі. Тільки поруч сидів білий ворон і з повагою поглядав на мене своїми чорними очима.
- Пішли вже! - Прошипіла рудоволоса Афія. - Я сама її відведу, - пробурчала вона Надін, схопивши мене міцно за долоню.- Вчора весь день вивчала карту місцевості Академії. Ну і повеселилася ти там на балу, навіть не повернулася ночувати. - Ображено бубоніла вона ступаючи переді мною.
- Ага, повеселилася. - Прошепотіла, згадуючи своє перенесення в його тіло.
Смачний ситний сніданок трохи підняв настрій і я вдячно кивнула кухареві.
У зал аудиторію ми зробили кроки одночасно вже тримаючись за руки. Відьма явно ставилася до мене інакше і це тішило.
Відразу визначила розподіл класу. По центру сиділа еліта, нахабно поєднавши столи між собою. З боків і ззаду виднілися простолюдини. Їх відрізняли порожнеча у яскравості емблеми на одязі. Знак на формі був той самий, тільки не випромінював яскраве золоте сяйво.
- Нам учора принесли ще два комплекти, - радісно заявила дівчина. - Ну то що, куди сядемо?
- А ти б куди присіла? - Задала цікаве для мене питання. Все хотіла дізнатися, її ставлення до простих магів. Вони також можуть стати дуже сильними з часом.
- Моя матінка простолюдинка, - прошепотіла вона ледве чутно.
- Тоді пішли до звичайних. А ці хай діляться.
Задоволений кивок відьмочки, і ми присіли за вільну парту біля виходу.
- Рід Оуен завжди тримався осторонь від інших. Мабуть, ця сім'я приховує страшну таємницю. - Вигукнув з центру класу у наш бік знайомий Річард.
- Ти правий. Дуже страшну і небезпечну таємницю! - Відповіла я на весь зал голосно розреготавшись, досить голосно щоб усі, хто перебував у кімнаті, почули мій сміх. Ніколи не любила ставлення аристократії до простого народу.
- Тоді, можливо, леді Оуен, повідає нам усім історію нашого королівства. З початку вибуху магічної матерії.
У зал увійшла статна, висока, сивоволоса жінка і зараз вона пропалювала мене отруйним поглядом.
Знизавши плечима піднялася зі свого місця, зовсім не розуміючи, через що ця дама на мене в'їлася.
У двері аудиторії хтось постукав і жінка невдоволено скосила свій погляд на двері, промовила:
- Увійдіть!
До нас зробили крок троє студентів і так знайомий мені ректор. Широкоплечий, з високою поставою, він поправив тканину свого білого плаща з великим гербом Академії.
- Ерідес Верне, як ректор Академії Світла, вітаю першокурсників! - Голосно промовив він обвівши строгим поглядом весь зал.
Троє новеньких, серед яких було двоє хлопців і одна дівчина, стояли поряд з ним. Дівчина була красива, як ельфійська красуня з довгим прямим каштановим волоссям до пояса. Один хлопець нагадував орка своїм темно зеленим кольором шкіри, але зростом він був трохи менше за дівчину. А доповнював їхню дивну компанію патлатий темноволосий хлопець із яскраво-синіми очима. Ну, як синіми? Очі були без зіниць, яскраво-синього насиченого кольору і він дивився на мене, не відводячи своїх дивних очей. Я навіть у паніці стиснулася.
- Магістр Варе, продовжуйте лекцію. Я послухаю. - Вишкірився ректор і жінка миттю перевела погляд на мене.
- Продовжуйте студентка Оуен.
- Наше королівство було засноване понад вісім сотень років тому.- Вимовила я.- Після вибуху магічної матерії утворився новий світ, і попередні жителі світу стали гинути. Вижили не багато. Ті, хто вижив, називалися стародавніми чарівниками.
- Можливо розповісте докладніше? - Скептично пробуркотіла жінка.
Я тільки хмикнула, почавши докладнішу розповідь засновану на даних зібраних у сімейній бібліотеці батьком. Упевнена, що багато хто з цими фактами різних королівств не погодиться.
- Анідас, Беатріс, Вердіго, Гааг, Карсіна, Ілунні та Яаг. Сім основних стародавніх магів, які зберегли світ практично відтворивши його наново. Кожен з них увібрав у себе магію однієї з основних стихій після вибуху матерії. Завдяки цьому й вижив наш світ. Бо Анідас - земля, Беатріс - вода, Вердіго - повітря, Гааг - вогонь, Карсіна - пітьма, Ілунні - світло, Яаг - порожнеча. Існують документи, що були й інші стародавні не менш сильні чаклуни, але ці семеро вважалися найсильнішими. Коли світові більше нічого не загрожувало, давні поділили його на сім територій. І згодом почалася війна. Кожен вважав себе сильнішим за інших і хотів отримати більше.
- Все вірно, сідайте. Скільки років тому почалася війна студент Неір?
- Трохи більш як п'ять сотень років до нашого часу.
- Правильно! Хто мені назве, причину, через яку наше королівство з найбільшою територією?
- Через союз магів Ілунні та Карсіна.- Промовили з задніх рядів.
- Правильно! Вони спочатку лише захищали свої землі разом стоячи спина до спини. А потім Ілунні захищав спільну територію, а Карсіна мстився тим, хто намагався на них нападати. Тим самим захоплюючи невелику частину їхніх земель.
- Є дані, що Ілунні та Карсіна були коханцями, - додав граючи смішками в очах ректор.
- Є багато даних, так само, що у них був союз. Але світло і темрява завжди були мудрішими за інших. До поки вогонь конфліктував з водою. Земля з повітрям. Порожнеча, вирішив захопити мирних, що нікого не чіпали світло і темряву. Ось вони й дали разом відсіч, а потім утворили союз.
Я тільки посміхнулася зчепивши зуби, намагаючись не висловитись в цей момент. Насправді темрява напала на світло. Але чаклунка світла вчинила мудріше. Виріши не жертвувати своїм народом, вона пожертвувала собою заради інших.
Наразі я дуже сподівалася, що ніхто не знає цієї історії. Тим більше що аристократи цього не приймуть. Та і я сама цю історію лише нишком прочитала в бібліотеці батька, а потім і Тіос підтвердив цю інформацію. Від гіркоти в роті, в моєму горлі закінчилося дихання і я тихо закашлялася.
- Чистокровні після лекції в зал створення. - Рикнув на аудиторію ректор, і грюкнув дверима відходячи. Після чого ми почули дзвінкий звук кроків, що стрімко віддалялися коридором.
- Ух, - видихнув хтось із хлопців.
- Мене звати, магістр Варе і я викладаю історію виникнення. - Нарешті представилася жінка.
А потім і зовсім почала лекцію пояснюючи те саме, що я розповіла раніше, але більше докладніше.
Афія занудьгувала схиливши голову на кулак. Я теж мало не заснула слухаючи нудну розповідь. Жінка говорила монотонно та розповідала про велич наших предків дуже тихо підштовхуючи до сну.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно