Зигмунд Фрейд - Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд

доставляє це збудження, цього разу рефлекторним шляхом розвивається моторна енергія, яка веде до виділення статевих секретів. Ця остання насолода за своєю інтенсивністю — найсильніша і відрізняється за своїм механізмом від попередньої. Вона викликається цілковитою розрядкою цієї напруги, повністю є насолодою від цього задоволення, і з ним на якийсь час згасає напруженість лібідо.

Мені здається, що необхідно відзначити цю відмінність у суті насолоди від збудження ерогенних зон від іншої — виділення статевих — секретів і дати їй відповідну назву. Першу насолоду можна назвати попередньою насолодою (vorlust) на противагу кінцевій насолоді (endlust), або задоволенням від сексуальної діяльності. Попередньою насолодою в такому випадку є те ж саме, що досягається інфантильним сексуальним потягом, хоча й меншою мі­рою; кінцева насолода нова, тобто, ймовірно, пов’язана з умовами, що виникли лише з настанням статевої зрілості. Формула для нової функції ерогенних зон свідчить: їх використовують для того, щоб за допомогою одержаної від них, як і в інфантильному житті, попередньої насолоди, уможливити настання ще більшої насолоди від задоволення.

Нещодавно мені вдалося пояснити приклад, узятий із зовсім іншої галузі душевної діяльності, в якій також досягається більший ефект насолоди, завдяки незначному відчуттю насолоди, що діє при цьому як спокуслива премія. Там з’явилася можливість розглянути сутність насолоди ближче[45].

Небезпеки попередньої насолоди

Однак зв’язок попередньої насолоди з інфантильним сексуальним життям підтверджується тією патогенною роллю, яка може випасти на її долю. З механізму, який прийняв у себе попередні насолоди, виникає, вочевидь, явна небезпека для можливості досягнення нормальної сексуальної мети; ця небезпека настає тоді, коли в якомусь місці підготовчих сексуальних процесів попередня насолода стає занадто великою, а відповідна напруга — занадто незначною. Тоді відпадає сила потягу до того, щоб далі продовжувати сексуальний процес, весь шлях скорочується, і відповідний підготовчий акт посідає місце сексуальної мети. Цей випадок, як відомо, зумовлений тим, що відповідна ерогенна зона або відповідний частковий потяг давали вже в дитячому віці незвичайний спектр насолод. Якщо додаються ще й моменти, які сприяють фіксації, то в майбутньому легко створюється нав’язливість, що протидіє тому, щоб ця попередня насолода скорилася новому зв’язку. Таким насправді є механізм багатьох перверсій, що становить зупинку на підготовчих актах сексуального процесу.

Якщо примат генітальної зони визначений уже в дитячому інфантильному житті, то найлегше уникнути невдалої функції сексуального механізму з провини попередньої насолоди. Для цього справді застосовуються заходи у другій половині дитинства (від восьми років до настання статевої зрілості). У ці роки генітальні зони поводяться так, як і під час зрілості; вони стають місцем відчуття збудження і змін «готовності», якщо відчувається якась насолода від задоволення інших ерогенних зон, хоча цей ефект залишається ще безцільним, тобто не сприяє продовженню сексуального процесу. Таким чином, уже в дитячому віці поряд із задоволенням від насолоди виникає певна кількість сексуальної напруги, хоча менш постійної і не такої повної. Тепер можемо збагнути, чому при дослідженні джерел сексуальності ми могли з таким же правом сказати, що відповідний процес діє в сексуальному відношенні, як той, що задовольняє, так і як той, що збуджує. Ми помічаємо, що в процесі пізнання спершу уявили собі відмінність інфантильного та зрілого сексуального життя перебільшено великим і вносимо тепер корективи. Інфантильні прояви сексуальності зумовлюють не лише відступ від нормального сексуального життя, але й нормальну його форму.

Проблеми сексуального збудження

Для нас залишилося зовсім незрозумілим, звідки береться сексуальна напруга, що розвивається одночасно з насолодою при задоволенні ерогенних зон і якою є сутність цієї насолоди[46].

Найвірогідніше припущення, що ця напруга похо­дить якимось чином із самої насолоди, не лише само по собі надто неймовірне, воно відкидається, бо при найбільшій насолоді, пов’язаній із виливом статевих продуктів, не з’являється жодної напруги, а навпаки — будь-яка напруга припиняється. Тому насолода та сексуальна напруга можуть бути пов’язані між собою непрямим шляхом.

Роль сексуальних виділень

Крім факту, що за звичайних умов лише звільнення від сексуальних виділень покладає край сексуальному збудженню, є ще й інші підстави пов’язати сексуальну напругу із сексуальними виділеннями. У людей, що живуть в утриманні, через різні, але правильні проміжки часу статевий апарат звільняється від сексуальних виділень вночі під час сновидіння, що нагадує сексуальний акт і супроводжується відчуттям насолоди. Щодо цього процесу (нічні полюції) важко відмовитися від погляду, що сексуальна напруга, яка вміє знайти короткий галюцинаційний шлях для заміщення акту, є функцією накопичення сім’я в резервуарах для статевих продуктів. Про те ж свідчить досвід щодо вичерпності сексуального механізму. За відсутності запасів сім’я не лише неможливе виконання сексуального акту, зникає й подразливість ерогенних зон, відповідне подразнення яких не може викликати задоволення. Попутно ми таким чином дізнаємося, що певний ступінь сексуальної напруги потрібен навіть для збудливості ерогенних зон.

Таким чином, доводиться припустити, якщо не поми­ляюся, досить поширений погляд, що накопичення сексуальних продуктів створює сексуальну напругу та підтримує її тим, що тиск цих продуктів на стінки органів, в яких вони накопичуються, діє як подразнення на спинномозковий центр, стан якого сприймається вищими центрами та віддзеркалюється у свідомості як певне відчуття напруги.

Якщо збудження ерогенних зон підвищує сексуальну напругу, то це могло б відбуватися лише таким чином, що ерогенні зони перебувають в анатомічному зв’язку з цими центрами, підвищують тонус збудження за достатньої сексуальної напруги, приводять у дію сексуальний акт, а за недостатньої — викликають продукцію статевих виділень.

Слабкість цього вчення, якого дотримується, наприклад, і Крафт-Ебінґ у своєму описі сексуальних процесів, полягає в тому, що, створене для пояснення статевої діяльності зрілого чоловіка, воно звертає мало уваги на троякі обставини, які також мусять бути пояснені. Ці обставини стосуються дитини, жінки та чоловіка-кастрата. В усіх трьох випадках не може бути й мови про накопичення статевих продуктів у такому ж сенсі, як у чоловіка, що ускладнює просте застосування схеми. Все ж необхідно визнати, що можна знайти факти, які надають можливість підпорядкувати цьому вченню ще й зазначені випадки. Також доводиться остерігатися того, щоб не приписати фактору накопичення статевих продуктів чогось такого, на що він, мабуть, не здатен.

Оцінка внутрішніх статевих частин

Спостереження за чоловіками-кастратами свідчать, що сексуальне збудження може значною мірою бути неза­лежним від продукції статевих секретів, адже трапляються випадки, коли операція не впливає на лібідо, хоча здебільшого спостерігається протилежний ефект кастрації, що й є мотивом операції. Крім цього давно відомо, що недуги, які знищили продукцію чоловічих статевих клітин, залишають неторканими лібідо та потенцію індивіда, що став уже стерильним. Тому не так уже дивно, як пише К. Ріґер, що втрата чоловічих зародкових залоз у зрілому віці може залишитися без будь-якого наслідку для душевного стану індивіда. Кастрація, виконана в ранньому віці, до настання статевої зрілості, хоча і наближається за своїм впливом до мети усунення статевих ознак, однак при цьому, крім втрати самих по собі статевих залоз, доводиться брати до уваги ще й затримки в розвитку інших факторів, пов’язаних із відпаданням цих залоз.

Хімічна теорія

Досліди над тваринами з видаленням зародкових залоз (яєчка й оварії) і відповідним чином