Жуль Верн - Таємничий острів

у своєму нотатнику. Як відомо, інженер вирішив провадити роботи безпосередньо на місці залягання руди і вугілля, тобто приблизно за шість миль від Комина, біля підніжжя північно-східного схилу гори Франкліна. Нічого було й думати щовечора вертатися на нічліг до Комина. Тому колоністи вирішили збудувати на місці плавлення курінь з гілля і жити там увесь час аж до завершення цієї надзвичайно важливої справи, що потребувала цілодобового пильнування.

Дійшовши такої думки, вони рано-вранці вирушили в дорогу. Наб і Пенкроф тягли волоком на сплетеній з лозин подобі ґринджол повітродувний міх і невеликий запас провізії, який можна було за потреби поповнювати на місці.

Вони прокладали собі дорогу крізь гущавину лісу Якамари, перетинаючи його навскіс – із південного сходу на північний захід. Згодом цей шлях постійно слугував їм для прямого сполучення між плато Далекого обрію та горою Франкліна.

Тут росли величні дерева вже відомих їм порід. Але Герберт помітив і кілька нових видів, зокрема драцену, яку Пенкроф, сміючись, зараз же охрестив «пихатим пореєм». Справді, попри свій велетенський зріст, драцена належить до тієї самої родини лілійних, що й звичайні цибуля, порей та спаржа. Варені кореневища драцени дуже приємні на смак. Якщо вони перебродять, то з них можна отримати чудовий напій. Отже, колоністи запаслися коренями драцени.