Льюїс Керрол - Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол

в грі все обладнання живе. Наприклад, ті ворота, в які я щойно цілюся, переходять на інший кінець майданчика. І я тільки що могла забити їжака Королеви, але він утік, коли побачив мого їжака!

- Як тобі подобається Королева? - тихенько запитав Кіт.

- Зовсім не подобається! - відповіла Аліса.- Вона, без сумніву...

Тут Аліса помітила, що Королева стоїть зовсім близько позад неї і слухає. Тому вона закінчила: - ...виграє, тому не варто догравати.

Королева посміхнулася і пішла собі далі.

- З ким ти розмовляєш? - запитав Король, підходячи до Аліси. Він з великим подивом розглядав голову Кота.

- Це мій приятель... Кіт Сміюн,- пояснила Аліса.- Дозвольте познайомити вас.

- Він мені зовсім не подобається,- сказав Король.- Якщо хоче, хай поцілує мою руку.

- І не подумаю,- зауважив Кіт.

- Не будь таким зухвалим,- сказав Король.- І не дивися на мене так! - При цьому він сховався за Алісу.

- Кіт має право дивитися на Короля,- промовила Аліса.- Я читала про це в якійсь книжці, не пам’ятаю в якій саме.

- Ну, його слід випровадити звідси,- заявив Король дуже рішуче і гукнув Королеву, що саме проходила повз них: - Люба! Я хочу, щоб ти спровадила цього Кота.

Королева знала єдиний шлях для подолання всіх труднощів, великих чи малих.

- Відтяти йому голову! - сказала вона, навіть не озирнувшись.

- Я сам приведу Ката,- нетерпляче промовив Король і поспішив геть.

Аліса подумала, що, мабуть, треба піти подивитися, як проходить гра, бо здаля почула голос Королеви, яка аж захлиналася від гніву. Вона чула, як та звеліла стратити уже трьох учасників гри за те, що вони прогавили свою чергу, Алісі загалом не подобався стан речей, бо гра ішла так безладно, що вона ніяк не могла встановити, коли наступала її черга. Отже, вона пішла на розшуки свого їжака.

Їжак був зайнятий бійкою з іншим їжаком, і Аліса вирішила, що саме тепер їй удасться забити в ворота одного їжака другим. Біда була в тому, що її фламінго втік на другий кінець саду, і Аліса побачила, що він там марно силкувався злетіти на дерево.

На той час, коли вона спіймала фламінго і принесла його на майданчик, їжаки скінчили бійку і кудись зникли.



 

- Але це не має ніякого значення,- подумала Аліса,- однаково, на цій частині майданчика немає вже воріт.

Отже, вона затиснула птаха під рукою, щоб той не втік, бува, знову, і пішла ще трохи поговорити з своїм приятелем.

Коли вона наблизилася до Кота Сміюна, її здивував великий натовп, що зібрався навколо нього. Кат, Король і Королева сперечалися, говорили всі разом, всі інші перелякано мовчали.

Ледве Аліса підійшла, як всі троє звернулися до неї, щоб вона розсудила їх, і повторювали їй свої доводи. Однак вони говорили одночасно, і їй важко було зрозуміти, про що йдеться.

Кат доводив, що відрубати голову неможливо, якщо немає тулуба, на якому вона посаджена. Йому, бач, ніколи не доводилося робити такого раніше, і він не згоден братися за таке діло в його літах.

Король доводив, що все, що має голову, може бути обезголовлене, і нічого базікати дурниць.

Королева твердила, що якщо питання не буде вирішене негайно, вона накаже стратити всіх, всіх до одного. (Саме це останнє зауваження і викликало таке замішання і переляк серед присутніх).

Аліса могла відповісти лише одне:

- Кіт належить Герцогині. Краще звернутися у цьому питанні до неї.

- Вона у в’язниці,- звернулася Королева до Ката.- Приведіть її сюди.

Кат стрілою помчав геть. Ледве він відійшов, як голова почала розтавати. На той час, коли Кат повернувся разом з Герцогинею, голова зовсім зникла. Король з Катом очманіло бігали в усі боки, розшукуючи її, а товариство повернулося до гри.

 

РОЗДІЛ IX.
ІСТОРІЯ ФАЛЬШИВОЇ ЧЕРЕПАХИ

 

 

- Ти навіть уявити собі не можеш, як я рада бачити тебе знов,- сказала Герцогиня, палко потискуючи Алісі руку. І вони пішли собі.

Аліса була дуже задоволена, що у Герцогині такий добрий настрій. Вона подумала, що може то лише через перець вона була така сердита під час їхньої першої зустрічі в кухні.

- Коли я буду Герцогинею,- сказала вона собі (хоч і не дуже впевнено),- у мене на кухні взагалі не буде перцю. Суп смачний і без нього. Може, саме перець робить людей запальними,- вела вона далі, дуже задоволена з того, що знайшла нове правило,- а оцет робить їх кислими, настій ромашки викликає гіркоту, а ячмінний цукор і інші солодощі роблять дітей лагідними. От якби дорослі знали про це, вони б не шкодували солодощів, розумієте...

Вона зовсім забула про Герцогиню і аж здригнулася, коли почула її голос над самісіньким вухом:

- Ти над чимось замислилась, моя люба, через це забуваєш розмовляти. Я зразу не можу сказати тобі, яка з цього мораль, але незабаром пригадаю.

- А може й ніякої немає,- наважилася сказати Аліса.

- Ну-ну, дитино! - промовила Герцогиня.- Все має мораль, тільки треба вміти знайти її,- говорячи це, вона міцніше притиснулася до Аліси.

Алісі зовсім не подобалося, що та так горнулася до неї. По-перше, Герцогиня була страшенно потворна, а по-друге, її підборіддя приходилося якраз на плече Алісі, а воно було таке гостре! Проте вона не хотіла ображати Герцогиню, тому терпляче зносила все це.

- Гра пішла краще,- промовила вона для того, щоб якось підтримувати розмову.

- Так,- погодилася Герцогиня,- а мораль з цього така: «О кохання! Кохання! Все на світі обертається навколо тебе!».

- Хтось казав,- прошепотіла Аліса,- що світ обертається завдяки тому, що кожен займається своїми справами.

- Ну що ж! Це майже те саме,- промовила Герцогиня, встромляючи своє маленьке гостре підборіддя в плече Алісі, і додала: - А мораль з цього така: аби зміст, а форма буде.

- Як вона любить у всьому відшукувати мораль! - подумала Аліса.

- Ти, мабуть, здивована, що я не обіймаю тебе за стан,- сказала Герцогиня після паузи.- Але я не знаю, який у тебе фламінго. Може, спробувати?