Льюїс Керрол - Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол

 

Льюїс Керрол

 

 

АЛІСА

В ЗАДЗЕРКАЛЬНІЙ

КРАЇНІ

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

(Розташування фігур перед початком гри)

 

 

БІЛІ

 

 

Фігури:

 

Близнюк

Одноріг

Вівця

Біла Королева

Білий Король

Дід

Білий Вершник

Близняк

 

 

Пішаки:

 

Маргаритка

Гейха

Устриця

Лілі

Олень

Устриця

Гатта

Маргаритка

ЧЕРВОНІ

 

 

Пішаки:

 

Маргаритка

Гінець

Устриця

Півник

Троянда

Устриця

Жаба

Маргаритка

 

 

Фігури:

 

Хитун-Бовтун

Тесля

Морж

Червона Королева

Червоний Король

Ворона

Червоний Вершник

Лев

 

РОЗДІЛ I.
ЗАДЗЕРКАЛЬНИЙ ДІМ

 

 

Напевне відомо лише те, що біле кошеня до всього цього непричетне: в усьому винне чорне кошеня. Справа в тому, що стара кішка умивала біле кошеня протягом останньої чверті години і воно досить терпляче зносило це. Отже, як бачите, воно ніяк не могло бути причетним до цієї витівки.

Ось як Діна мила своїх кошенят: одною лапою вона наступала на вухо бідолашному малому, а другою мила його мордочку проти шерсті, починаючи від носа. Як я уже говорив, саме в цей час вона старанно вмивала біле кошеня, яке спокійно лежало і навіть пробувало мурчати. Без сумніву, воно розуміло, що все це робиться задля його ж добра.



 

Але чорне кошеня було вмите вже давно. Аліса сиділа, скрутившись калачиком у куточку великого крісла, і намагалася розмовляти сама з собою, хоч їй хотілося спати. Кошеня в цей час гасало за клубком вовни, яку Аліса намагалася перемотувати. Воно ганялося за клубком, доки той весь не розмотався. Всі нитки валялися на килимові, перекручені і заплутані, а кошеня поверх них ганялося за власним хвостом.



 

- Ах ти, шкода така! - скрикнула Аліса і, спіймавши кошеня, поцілувала його. Цим вона хотіла показати, що кошеня потрапило в неласку.- Справді, Діна не навчила тебе розуму! Треба було вчити, Діно, треба було! - додала Аліса, намагаючись говорити сердитим голосом, і з докором подивилася на стару кішку. Потім вона підняла з підлоги кошеня і вовну, знову вмостилася в кріслі і почала мотати клубок. Робота, одначе, не дуже посувалася вперед, тому що Аліса весь час розмовляла з кошеням або сама з собою. Кошенятко дуже тихенько сиділо у неї на руках, вдаючи, що слідкує за її рухами. Воно іноді простягало лапку і злегка доторкалося до клубка, ніби хотіло показати, що охоче допомогло б Алісі, якби вміло.

- Ти знаєш, що буде завтра, Кицько? - почала Аліса.- Ти б здогадалася, якби була зі мною на вікні. Але ти не могла, бо Діна в цей час чепурила тебе. Я бачила, як хлопці збирали хмиз на вогнище. Для цього треба дуже багато хмизу, Кицько! Але зробилося так холодно і пішов такий сніг, що їм довелося припинити роботу. Не журись, Кицько, ми завтра подивимося на вогнище.- Тут Аліса намотала трохи ниток на шию кошеняті, тільки щоб глянути, як це йому личить. Справа скінчилася тим, що кошеня почало гратися, а клубок покотився, розмотуючись по підлозі.

- Ти знаєш, Кицько, я так розсердилась,- продовжувала Аліса після того, як вони знову зручно вмостилися,- коли я побачила всі твої витівки. Мені хотілося відчинити вікно і викинути тебе на сніг! І треба було, шкода ти така! Може, скажеш, не шкода? Не перебивай мене! - провадила вона, погрожуючи пальчиком.- Я хочу перелічити всі твої провини. Номер перший: ти двічі нявкнула, коли тебе Діна вмивала вранці. Авжеж, не відмовляйся, Кицько, я сама чула. Що ти кажеш? (Вона вдала, що слухає кошеня). Вона потрапила лапою тобі в око? Ти сама винна, нащо розплющила очі? Якби ти їх міцно заплющила, цього б не трапилося. Ну, досить виправдовуватися, краще слухай! Номер два: ти смикнула Сніжинку за хвоста, саме коли я поставила перед нею блюдечко з молоком. Що, ти хотіла пити, правда? А ти не поцікавилася, чи вона хотіла пити? Нарешті, номер три: ти щоразу розмотуєш клубок з вовною, аби я тільки одвернулась…

- Цілих три провини, Кицько, і за жодну з них ти ще не понесла кару. Знай, я збираю всі провини на наступну середу. Уяви собі, що мої провини теж будуть збирати! - продовжувала вона більше сама до себе, ніж до кошеняти.- Що вони будуть робити під кінець року? Гадаю, їм доведеться посадити мене до в’язниці в день розплати. Або, припустімо, так: за кожну провину мене залишають без обіду. В такому випадку, коли настане час розплати, мені доведеться залишатися без обіду разів п’ятдесят поспіль. Що ж, я не буду журитися за ними. Я скоріше згодна залишитися без обіду, ніж обідати.

- Ти чуєш, Кицько, як ліпить сніг у вікна? Він шарудить так ніжно і ласкаво! Ніби хтось цілує шибки знадвору. Цікаво, сніг, мабуть, кохає дерева і поля, якщо він так ніжно цілує їх. І він так щільно обгортає їх білим простирадлом, знаєш. Може, він говорить їм: «Спіть, любі, доки не прийде літо». А коли вони прокидаються влітку, Кицько, вони зодягаються в зелене і танцюють під вітром. О, як це гарно! - скрикнула Аліса і сплеснула в долоні. І, звичайно, упустила клубок вовни.- От якби це було так насправді! Ліс восени справді немов сонний, коли жовтіє листя.

- Кицько, ти вмієш грати в шахи? Не смійся, люба, я запитую цілком серйозно. Адже коли ми грали останнього разу, ти дивилася так, ніби