Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

Подзвонив Зірці на мобільний, як та і просила. Привітав зі святом 1 Травня. Побажав великого добра, міцного здоров'я, успіхів у роботі і щастя в особистому житті.

Зірка сказала, що для неї щастя в особистому житті – це частіше бачити мене.

Я відповів, що поки що нічого годящого для «Ірпінського вісника» не написав.

Зірка сказала, щоб я заходив і просто так, без віршів, на чашку кави.

Я відповів, що не в моїх правилах приходити до жінки з порожніми руками, тобто без віршів.

Зірка сказала, що правила для того й існують, щоб їх іноді порушувати. А такого порушника, як я, вона з радістю пробачить. У неї серце – не камінь.

Тут і моє серце не витримало, і я пообіцяв зайти. Коли напишу щось гідне високих художніх вимог рубрики «Поезія нашого краю». Бо це ж вам «Ірпінський вісник», дзеркало, так би мовити, преси Київщини, даруйте за пафос, але ж це правда.

А як усе-таки приємно, коли маєш з редактором спільну мову, коли тебе не повчають і не перебивають, не мучать пустопорожніми балачками про комерційну доцільність, а дослухаються до твоїх слів. І коли не треба нікого ні в чому переконувати. Коли ти завжди дорогий гість.

2 травня, неділя

Заманулося великої яєчні з чотирьох яєць, але в холодильнику жодного! Куди вони всі поділися? Чому Інзі завжди байдуже до мого збалансованого харчування, багатого білками і мінералами? Коли нарешті буде порядок у нашому домі?

3 травня, понеділок

Лист з «Коронації слова»! Сподіваюся, я вийшов у фінал.

«Шановний Дмитре Івановичу!

На жаль, термін подачі творів на конкурс «Коронація слова» збіг 01 лютого 2004 року. Ви можете подати ваші твори на наступний конкурс, що відбудеться у червні 2005 року.

Бажаємо вам творчої наснаги і плідного року.

Оргкомітет конкурсу».

Яка черствість і байдужість! При чому тут термін подачі, коли йдеться про високохудожній цикл інтимної лірики, якої так потребує український читач, спраглий до живого слова про кохання? Хіба не можна зробити бодай одного винятку із заіржавлених правил? Невже на зміну політичній цензурі у нас прийшла цензура часова? Невже цим бездушним бюрократам з «Коронації слова» ще не ясно, що поезію неможливо запхати у прокрустове ложе часу? А любовну поезію і поготів! Можу собі уявити це чергове збіговисько, самообкрадене якісною поезією. Те, що верлібристи будуть представлені там дружними рядами, я не сумніваюсь, але чи звучатиме там римоване слово?

І так злодійкувато-хатоскрайно сховатися за цим безособово-безіменним «оргкомітет конкурсу»! Ну просто як за совітів – «група товаришів»! Ми скочуємось у трясовину дрібненьких заходів, дрібненьких людців, дрібненьких правил. Для кого я пишу?

Це, звичайно, удар, але я переживу. Як було вже не раз на моєму шляху. Підійматись і йти, підійматись і йти! Не зраджу тобі, моє зранене слово.

6 травня, четвер

Головна новина дня!

Вибухнули склади боєприпасів біля села Новобогданівка Мелітопольського району! Новобогданівка практично зруйнована. Причина вибухів – недбайливе куріння військовослужбовців біля складів.

Хто ж біля складів боєприпасів недбайливо курить? Біля складів боєприпасів курити треба дбайливо.

А моєму курінню вже час покласти край. Бо, як казали у нас у школі учні під час перекурів на перервах:

Куріння – препаскудна звичка, Як говорив Дмитро Павличко, Великий київський поет, Великий ворог сигарет.

12 травня, середа

Прийшов лист від молодого харківського поета Артема Полежаки. Наведу його повністю, бо це голос нової талановитої генерації України:

«Шановний Дмитре Івановичу!

За щасливим збігом обставин мені випадково потрапив до рук примірник «Ірпінського вісника» з Вашими «Хоку про пиво». З душевним трепетом і радістю у серці прочитав їх на одному диханні. Скажу по честі – я є великий шанувальник цього прекрасного напою, але ще ні разу ні в кого не читав таких душевних поетичних рядків про те, що є невід'ємним атрибутом моїх літературних шукань і об'єднувальною ланкою на творчих посиденьках у клубах і кав'ярнях Харкова з друзями і поетами. Ваше митецьке око підмітило саме те, що так гостро відчуває спрагла поетична душа. Ваші хоку про пиво неначе відкрили для мене весь неосяжний всесвіт натхнення, який може подарувати нам вживання пива. Ваш літературний талант, відомий мені, передусім, за збіркою «Любов і вірність», несподівано заграв для мене новими іскристими відтінками і мелодіями.

Тож дозвольте вважати Вас, Дмитре Івановичу, моїм літературним наставником і взірцем для наслідування. І, запевняю Вас, я ще скажу своє слово в нашій поезії, і не підведу Ваше батьківське напучування нам, молодим. Я ніколи не осоромлю Вас своїм творчим доробком.

Із кухлем пива у руці, щиро Ваш – Артем Полежака».

Ну от, а кажуть, що у нас начебто існує розрив поколінь. А я скажу так: у нас росте прекрасна, обдарована, небайдужа молодь. Молодь, за яку не соромно. І кому, як не нам, указати їй правильний шлях. Бо наша молодь – то наше майбутнє. Майбутнє України.

16 травня, неділя

Головна новина дня!

Руслана виграла «Євробачення»!!! В Стамбулі! Україна підкорює світ! Я плакав, коли Руслана казала, що це шанс для України. Значить, наступного року «Євробачення» буде в Україні! Значить, зрушилося, значить, закрутилося, значить, можемо, коли захочемо! Не все так погано у нашому домі, я це всім казав. Ти дихаєш, Україно, ти живеш!

Поляки, литовці, естонці виставили нашій співачці найвищий бал. Тільки швейцарці не дали Руслані жодного очка, свині. Правду кажуть люди: що багатший,