Борис Ілліч Олійник - Таємна вечеря

...Над першою ямою стогнуть сичі. Земля в ній осіла у чорній тужбі. І марне від неї втікає в корчі Наймач, що намовив на дві копачів. Щоночі, як вип’ють по третій до дна, Гримлять гробарі у сп’янілій злобі: — Коли не оплатиш за дві нам сповна, У першій лежати тобі! Як ховали патріарха

Майже за П.Г. Тичиною

На майдані, при Софії, Реводрюція іде. «Хай кулак, — усі гукнули, — Нас по-правді розведе! Прощавайте, ждіте в пику. Гей, на браму — наших б’ють!..» Закипіло, зашуміло, — Тільки гулі аж цвітуть. Над труною Патріарха — Несусвітній гвалт і жах: Ділять всоте українці Віру предків на ножах. Тягне кожен домовину, Наче здобич, ботокуд: Проводжають Патріарха Ув останню путь. На майдані, біля брами, Богомольні та святі, Цуплять бороди і ряси Ревні браття во Христі. Трощать древка і кадила На вселенський сміх і страх: То ховають українці Всесвятійший прах. Яму вибили в асфальті, Лом у грунті груз... Так ховали суверени Свій державний глузд. Потім в руйнищі шукали Биті корогви й хрести, Та хвалилися синцями, — Господи, прости! Потім завчено ревнули: «Слава!» і «Ганьба!» Та й забули в підворітті Божого раба. ...На Софійському майдані Засмутились матері: «Та світи ж їм в темні душі, Ясен місяцю вгорі!» Біля брами Україні Відібрало річ... Вечір. Ніч.