Аліна Миколаївна Болото - Твоя Марія... і Кіб

Що таке Лорі, Ватіш не знав, але якщо вже Барс завважив за потрібне збудити свого пілота, виходить, справа того варта! На бігу протираючи очі, Даруа вдерся до рубки… Центральний екран меланхолійно демонстрував порожнечу й зірки, а от на боковому щось вимальовувалося. Якась крапка рухалась по дотичній до курсу транспортника.

— Я — «Лорі»! Всім, хто мене чує! Аварія на борту! Порушено системи життєзабезпечення! Життя екіпажу в небезпеці! Просимо допомоги!

— Я — Барс. Бачу вас. Дайте наведення.

— Говорить «Лорі». Аварія. Аварія. Просимо допомоги!

«Не чують!» — зрозумів Даруа.

— Барсе, виходь на стикування!

Зірки на екранах стрибнули — транспортник обернувся навколо власної осі, цілячись на іскорку, що стрімко наближалася з порожнечі. Біоелектронний мозок розрахував точку, в якій курси кораблів повинні були перетнутися, й кинув свою металеву оболонку назустріч потерпілим.

— Що за корабель? — поцікавився Конов, який теж з’явився У рубці.

— «Лорі», — неохоче відповів Ватіш, продовжуючи стежити за маневрами Барса.

— Транспортник?

— Не знаю. Треба підійти ближче.

Олександр глянув на панель керування:

— Барс не впізнає його. Не транспортник. Він подавав якісь пізнавальні сигнали?

— Ні. Схоже, там працює аварійний зв’язок.

— Аварійка спершу повідомляє дані корабля! Хто повинен бути в цьому районі?

Ватіш спіймав себе на тому, що машинально перевіряє застібку комбінезона, як під час польоту з інструктором. Командирські інтонації з’явилися в голосі Олександра Конова.

Даруа потягнувся до диск-карти і звірив час польоту. Схоже, в цей час маршрут Барса ні з ким не повинен перетинатися.

— Даре, накажи Барсові викликати «Талан»! Нехай уточнять характеристики «Лорі» та його маршрут!

Ватіш машинально корився, не відриваючи погляду від крапки на екрані, яка дедалі більшала. Траєкторії кораблів от-от перетнуться! Ось Барс вирівнює швидкість і прицілюється до стикувального вузла «Лорі»…

— «Талан» повідомляє номер корабля і маршрут! — рипучим голосом озвався біоелектронний центр. — «Лорі» — судно для прогулянок. У момент відльоту на борту були п’ятеро членів екіпажу і двадцять один пасажир. Шестеро дітей. В даний момент яхта повинна була підлітати до Нготені, але диспетчери втратили з нею зв’язок близько дванадцяти годин тому. Аварійного виклику ніхто, крім нас, не прийняв. «Талан» просить пілота Ватіша надати можливу допомогу суднові, яке потерпає. З Нготені буде вислано рятувальників.

Як тільки швидкість кораблів зрівнялася остаточно, Барс зробив ривок і намертво вчепився у стикувальний вузол корабля, з борту якого й надалі линули заклики про допомогу.

Ватіш і Конов зіштовхнулися при виході з рубки.

— Капітан не повинен залишати корабель! — нагадав Конов. — Я сам піднімуся на борт «Лорі»!

— Але офіційно я на транспортнику сам! «Талан» мене просив надати допомогу!

— Даре, ви ще встигнете здійснити подвиг. Я піднімуся на борт, визначу ступінь ушкоджень і доповім вам. Можливо, нам доведеться працювати вдвох.

Вони міряли один одного поглядами, поки Даруа не поступився.

— Тримайте зі мною постійний зв’язок.

Конов кивнув і пішов одягатися. Враховуючи можливі пошкодження герметичності оболонки яхти, слід було надягти скафандр.

Ватіш насуплено дивився на екрани. Скільки він мріяв про те, як виявить себе у позаштатній ситуації та заслужить право на дострокове зарахування в косморозвідку! І ось вона, позаштатна ситуація, а він сидить на старому кораблі й витріщається на екран! А подвиги тим часом здійснюють інші!

— Барсе, Конов з відділу безпеки «Талану»?

— Олександр Конов — колишній косморозвідник, а нині просто спостерігач. Він має статус Космічного Ветерана Першого Ступеню.

Щоки Ватіша залило червоною хвилею нестерпного сорому. Як легко вгадав косморозвідник його хлоп’ячі мрії! І в історії з бараноїдом Дар виглядав не найкращим чином…

Щойно Конов наблизився до шлюзового відсіку «Лорі», як спалахнули вхідні світильники й люк відчинився. Конов переступив поріг — і вмить злетів до стелі: система штучної гравітації не діяла. Втім, вона завжди перша виходить з ладу! Конов активував магнітні присоски скафандра й повідомив невидимому Ватішу:

— Я входжу.

За межами шлюзу освітлення не було. Конов увімкнув прожектор у скафандрі, але промінь ковзнув по стінці коридору й потонув у миготінні фосфоресціюючих, немов світлячки, контрольних панелей. Конов мимоволі здригнувся під захисною бронею скафандра (йому ніколи не подобалися світляки й гнилички) і зробив крок до панелей приладів. Вміст кисню в нормі, тиск у нормі, герметичність оболонки корабля не порушено, паливний відсік у нормі. Гравітацію відімкнено.

— Ватіше, корабель, схоже, неушкоджений.

— А що з людьми?

— Поки не видно. Йду далі.

Робити кроки було доволі складно, але гравітацію Конов активувати не зважився: можливо, її відімкнення якимось чином пов’язане зі станом здоров’я людей. У деяких випадках лікарі рекомендують невагомість.

Коли Конов проминув вхідний коридор, по очах зненацька вдарило яскраве світло й він мимоволі опустив світлофільтр. Димчаста поверхня фільтру виявилась ушкодженою, і Конов подумав, що скафандром давно ніхто не користувався.

Йому не траплялося бувати на яхтах для прогулянок, але старий косморозвідник був абсолютно впевнений, що оздоблення внутрішніх перегородок під червоне дерево не характерне для