Аліна Миколаївна Болото - Твоя Марія... і Кіб

Звичайний день, звичайна щоденна робота. Все йде як завжди… аж поки не починаються пригоди. По-перше, виявляється, що робот-помічник тобі трапився з характером і не вважає за потрібне його приховувати. По-друге, маленький хижак з невідомої планети чомусь вирішив взяти тебе за маму з відповідними наслідками. І по-третє, під час виконання звичайнісінького завдання — доставити одному з мешканців невеличкої планетки прилад для відео-зв'язку — керівництво починає чинити перешкоди, наче ти, як мінімум, міжгалактичний терорист, а не рядовий патрульний.
Що б це означало?
Довідайся про це сам.

— Ти добре подумала? Коли повернеться з рейсу Ольгерд…

— Коли він повернеться з рейсу, я буду вже далеко.

— Це дівчачі витівки! Ви — дорослі люди!

— Я стомилася весь час бути дорослою.

— Але втеча — не вихід! Ти мусиш зрозуміти: Ольгерд не може залишити косморозвідку!..

— Начхати на Ольгерда і його косморозвідку! Мені треба побути на самоті! Я так хочу!

Мати безпорадно знизала плечима й не знайшла, що відповісти.

Замнач сектора Б Об’єднаного управління космофлоту довго вивчав посвідчення. Бліде обличчя замнача з трохи випуклими повіками виразно свідчило про сумнів.

— Нам потрібні спостерігачі! — сказав він нарешті. — Ви закінчували біофак, а в нас обов’язки дещо ширші, ніж простий підрахунок мавп на території!

Марія висмикнула посвідчення з рук замнача і виструнчилась на весь свій невеличкий зріст:

— Я мушу просто звідси зв’язатися з деканом, чи ви повірите на слово?!

У такому малесенькому містечку, як Жерківка, особа декана біологічного факультету мала чималу вагу. На свої кошти декан утримував ряд міських комунальних служб, у тому числі й ті, що належали космодрому. Замнач надто добре знав фінансове становище міста, щоб ризикнути зв’язуватися з деканом напередодні чергових перевиборів.

— Ні-ні, я чув, що ви проходите якийсь спецкурс!.. Я просто хотів попередити: Арая — планета специфічна! Майже безперспективна! Клімат…

— Я ознайомлена з параметрами Араї. У вас затримка з її повторним обстеженням.

Марія справді проштудіювала останні зведення по сектору і знайшла рапорти Рефа з вимогою надіслати на Араю косморозвідку. Даніель Реф, третій спостерігач Араї, згорнув свою діяльність під приводом порушення Управлінням контракту, зокрема — пункту про безпеку робіт на обстежених планетах сектора. Реф розкопав історію про зникнення першого спостерігача Араї та про психічні проблеми другого. Управління не мало права поновлювати роботи без повторного обстеження планети косморозвідкою. Однак, як завше, постало питання щодо засобів. Один рейс косморозвідки коштував дорожче, ніж утримання трьох спостерігачів. Керівництво включило Араю до списку четвертого рівня й продовжувало експлуатацію маяка, що знаходився на планеті. Рефу не сподобався такий стан речей, і в останньому рапорті він категорично зажадав заміни. Замнач не комизився б, аби Марія була старша хоча б на пару років, але тут він побоювався неприємностей від Попечителів Юних. Однак Марія акуратно поклала на стіл дозвіл, завірений самим Ангелом.

— Чого ж ви не сказали відразу?! — розцвів замнач, трепетно наближаючи до очей кучерявий підпис Ангела. — Ми завжди готові піти назустріч починанням Попечителів!

Це означало, що посадовий оклад Марії буде на чверть менший, ніж у звичайного спостерігача, а всю відповідальність за прорахунки дівчини Попечителі Юних беруть на себе.

Що? Так, біолога на Араю я перевозив. Це тільки говориться «біолог», а насправді дівчисько, очевидячки щойно з навчальної лави. Їжакувате, щоправда. Нас кидало при посадці — вітерець подував паскудненький, але дівча доволі успішно вдавало спокій.

Ви самі хоч раз бували на цій планеті? Ні? Нудне місце! Космодрому пристойного, й того нема! Майданчик, а навколо — стіна лісу. Та хоч би дерева були справжні, а то корчі якісь! Там, де в нормальних дерев гілки ростуть, у цих — сущі зміюки розгойдуються! Ще й сичать тихенько.

Тільки-но я свою техніку на майданчику прилаштував — з кущів собача морда вистромилася!

У вас самих є собака? Але вже точно не така, присягаюся! Опудало волохате, ще й з колючками в хвості! Звідки там доброму собаці взятися? Цього метиса, скоріш за все, спостерігачі з апаратурою протягли! (Управління таких штучок не схвалює.)

Пробіглася ця худобина туди-сюди майданчиком, а слідком з кущів — рожева хмара пнеться! Та хоч би просто собі лізло, а то влаштувало таке, що відразу в скронях заломило, у вухах задзвеніло… Я — за випромінювач і щойно раз-другий натис на спуск, як моя біологиня розкричалася, і давай у мене перед носом своїм посвідченням розмахувати! Я посвідчення відсунув, але хмара вже розтанула! А дворняга цей стоїть собі та хвостом помахує!

Не збирався я з цією дівкою параграфи обговорювати, повів її скоріш до станції. Довго б шукали, якби пес не почав у піску яму видлубувати, а там і люк показався! Виявляється, це зовсім не бархан був, а занесена піском станція! Навіщо спостерігач поле захисне відімкнув? Ніяк не второпаю! Обстановка там не надто затишна: відразу за лісом пустеля починається, вітер свище, пісок з місця на місце перегонить. Мерзенна місцина!

Достукалися до спостерігача, виліз цей псих із люка й відразу поцікавився, де собака. А я й не бачив, куди дворняга подівся (у ліс рвонув, куди ж іще?). Хапає спостерігач таку саму іграшку, як у мене, і давай з неї по узліссі стріляти! Псих, одним словом.

Ну, випромінювач я в нього про всяк випадок вилучив. До з’ясування психічної стійкості. Бо побачив цей Даніель мою біологиню й таким сміхом зайшовся — аж до самого корабля реготав!