Аліна Миколаївна Болото - Твоя Марія... і Кіб

де говориться про можливі зустрічі з іншим розумом. Періодично Барс переривав свої завивання і на одинадцяти мовах Космічної Співдружності приносив вибачення за нетактовне поводження людства.

Але гість разом із диск-картою зник без вісті в хаосі вантажних відсіків. Ватіш дещо послабив контроль за витівками Барса й заглибився у вивчення матеріалів про контакти з потенційно розумними істотами. Конов, який спершу доволі скептично поставився до задуму Ватіша, тепер надокучав йому дивними розмовами.

— Послухайте-но, юначе, — звернувся якось Конов до Даруа, котрий саме поринув у читання стародавніх інструкцій, — а навіщо нашому гостеві знадобилася карта?

Ватіш пробурчав щось незрозуміле й перегорнув сторінку грубого фоліанта.

— Ні, справді, для чого йому карта головної траси сектора Б?

Ватіш відірвався від книги й сердито почухав кінчик носа.

— Звідки мені знати? Може, його цікавлять наші перельоти!

Конов подивився на витиснені золотом літери на палітурці книги.

— А чи не здається вам, — почав він обережно, — що цю карту може бути використано, кгм… — як би його висловитись точніше — з не зовсім благопристойною метою?

Ватіш підвів голову: жартує, чи ні? Обличчя в Конова було дуже серйозне, навіть дещо стурбоване.

— Не думаю. Таких карт повно в будь-якому куточку сектора!

— А якщо він новачок у секторі?

— Ви гадаєте, бараноїди можуть скористатися моєю картою для того, щоб захопити сектор? Олександре, я, звичайно, виглядаю молодо, але не треба ловити мене на космофлотівских байках! Тільки злісних інопланетян-мілітаристів нам тут і бракувало!

— Даре! Я розумію, що ви досвідчений космічний вовк! — голос Конова став надзвичайно м’яким. — Але чому б вам не змінити тактику спілкування з власним кораблем?

Погляд у Даруа застиг і ніби став скляним. Через деякий час він однак повільно вимовив:

— Який же я дурень! Вибачите, Олександре. Звичайно ж, Барсові відомо абсолютно все: скрізь на кораблі датчики! Барсе, де зараз істота, яка викрала карту?

— Сидить у рубці й розмотує леванометр.

— Чого ж ти мовчав?!

— А ти не запитував, пілоте!

Бараноїд справді сидів у капітанському кріслі, навколо розстелялися зелені хвилі леванометра з акуратними відбитками пазурястих лап, а неподалік валялася злощасна диск-карта. Побачивши господаря, гість підхопився, миттю скочив на спинку крісла, тихо сказав: «Кир-р, кир-р!» — і безтурботно блакитні очі його почали темнішати. Даруа зупинився. Невідомо чому пригадалися діра в перегородці й рядок у стародавній книзі про прибульців.

— Доброго ранку! — привітався пілот, хоча по-корабельному був уже вечір.

— Кир! — відповів бараноїд і вищирив маленькі, гострі зуби.

— Ми раді вас вітати на борту транспортного корабля, приписаного до флоту сектора Б.

Очі прибульця стали синіми до чорноти.

— Якщо ви збираєтеся вступати в контакт…

— Кир-р, — повторив бараноїд і легко зіскочив з крісла, не зводячи очей з Ватіша.

Даруа позадкував: йому здалося, що гість починає нервуватися, про що свідчила наїжачена шерсть на зашийку.

— Кирь! — раптом долинуло з боку екранів.

Гість швидко озирнувся до власного зображення, збільшеного в десятки разів. Тим часом до Даруа підкотився корабельний робот і втиснув у долоню щось, схоже на вологу глину.

— Хижаки з планети Імра віддають перевагу м’ясові щойно спійманого омнікада! — голосом Барса доповів робот і повернувся у свою нішу.

— Кля-рирь! — каркнули динаміки.

Бараноїд із пронизливим вереском кинувся до Даруа, миттєво видряпався по його комбінезону і вчепився в «глину». Ватіш застиг із простягнутою рукою і не поворухнувся аж доти, поки брунатне звірятко жадібно не поглинуло їжу.

— На борту запаси омнікада відсутні! — з помітною нудьгою в голосі повідомив Барс. — Я створив аналог.

Гість проковтнув харч і зручно влаштувався на плечі Ватіша.

— Барсе, звідки в тебе інформація про Імра? — поцікавився той, насторожено косуючи на бараноїда.

— На планеті Імра хижаки цього різновиду хотіли з’їсти нашого бортінженера… — (Даруа мимоволі здригнувся). — Але потім вдовольнилися омнікадом, — (щоки пілота торкнувся сухий шорсткий носик, і очі звіряти знову стали прозорими крижинками). — Я сказав йому, що пілот транспортника Ба-25783 — тепер його нова мама.

— Кирь-рь! — ніжно протуркотів бараноїд.

4

Щодалі гірше! Не встигли сяк-так упоратися з бараноїдом, постала проблема з його власником. Конову набридли детективи, і він унадився до рубки. Хоч би сидів мовчки, так ні — почав читати Ватішу лекції про принципи керування біелами! А Барс, негідник, вочевидь небайдужий до Конова! Диспетчер міжпланетної бази змусив Даруа вдруге заходити на посадку через те, що Барс раптово перемкнув керування на крісло другого пілота й сигнал підходу було подано невчасно. Чи ж варто казати, що в другому кріслі сидів Конов!

Фактично, бунт, а карати нема кого. Бунтує дім, який тебе годує, напуває, оберігає — і має при цьому за казна-що…

Вантажні відсіки транспортника спорожніли вже мало не наполовину. Те, що залишилося, призначалось частково для Нготені, частково для орбітальних станцій у системі Болара, де Ватіш мав заповнювати трюми для зворотного рейсу. Даруа вже прикидав, як би йому вигадати час на зворотному шляху…

Ліжко смикнулося, ніби в судомі, м’яко зарипіло, і Ватіш прокинувся.

— Нас викликає