Мохаммед Аріф Закаулла - Релігія і політика в Америці: підйом християнських євангелістів та їхній вплив

Ізраїль. Це викликало збентеження в євангелістів, бо вони не уявляли, що їм доведеться працювати разом із євреями та католиками.

Аби вмовити їх працювати разом з людьми іншої віри, Фолвелл використав концепт «союзництва у війні», розроблений провідним ідеологом фундаменталістів у 20 столітті Френсисом Шейффером. Цей концепт означав ситуацію, в якій група людей стає в ряд із людьми, що відрізняються від них теологічно чи своїми поглядами на інші ключові питання, однак готові воювати пліч-о-пліч з ними заради досягнення певних цілей. Для досвідчених політиків ця ідея була звичною; для фундаменталістів, що звикли припиняти зв’язки через найменшу суперечливість, така ідея була революційною. Прихід Фолвелла в політику не був унікальним. Приблизно в той самий час інші телеєвангелісти, такі як Чарльз Стенлі та Джеймс Кеннеді, також були стурбовані загрозами американської моралі. Ще до весни 1979 Стенлі, пастор Першої баптистської церкви в Атланті, надіслав сотням тисяч глядачів відеокасети із записом своєї проповіді «Вставай, Америко», в якій він закликав християн бути більш активними в політиці.

Багато інших пасторів також почали вкладати політичний зміст у свої проповіді. Едвард Мекатеа, радикальний активіст, бажаючи створити міцну єдність ідей та чинів серед фундаменталістів, що належали до різних конфесій, заснував і очолив Релігійний круглий стіл. Безліч організацій, покликаних використати потенціал християнського фундаменталізму, були до того ж комплементарними одна до одної та узгоджували свою діяльність у фундаменталістському русі. Виґорі, Вайріх та Філліпс заснували купу організацій, взаємопоєднаних настільки, що їхня діаграма мала б вигляд восьминога, в якого всі руки попарно з’єднані рукостисканнями. На Західному узбережжі на той час уже існувала група фундаменталістів, яка називалась «Голос християн». Група заявляла, що працює на «Моральну більшість» в рамках християнської демократії. Раз-у-раз вони випускали «Біблійні картки», в яких записували дані про законодавців, хто з них яку має позицію у важливих для фундаменталістів питаннях. Говорячи загалом, консерватори з Республіканської партії зробили добре продуманий стратегічний крок, попросивши Фолвелла заснувати та очолити нову організацію. Їхньою метою було використати МБ для того, щоб пробудити, розбурхати та врешті-решт підняти фундаменталістських євангелістів на підтримку програми Республіканської партії, що відстоювала капіталізм, вільний ринок, скасування державного контролю, низькі податки та підтримку промисловості – все це вимагало голосів фундаменталістів на виборах.

Оскільки конфесійно поділені фундаменталісти були віддані своїм церквам, вкрай необхідно було залучити їхніх пасторів у політику і тоді б їхня паства послідувала б за ними. Тож справжнім завданням Фолвелла стало мобілізувати пасторів. Фолвелл мав гарний імідж в усій країні. Починаючи із двохсотлітнього ювілею в 1976 (Ювілей незалежності США – прим. перекладача) Фолвелл проводив патріотичні мітинги на сходинках капітоліїв штатів по всій країні. На цих мітингах, котрі часто збирали тисячі глядачів, студенти-євангелісти співали релігійно-патріотичні пісні й туди навідувались офіційні особи міст. Кульмінацією цих мітингів завжди була патріотична й релігійно натхнення промова Фолвелла, що неодмінно й охоче висвітлювалась місцевими газетами на перших шпальтах.

Фолвелл уже мав бездоганний імідж щиро релігійного та патріотичного громадянина. І коли він відвідував церкви по всій країні, аби вмотивувати пасторів активніше долучитися до президентських виборів 1980, то не скидався на політика, який роздає обіцянки заради голосів. Він позиціонував себе як вікно можливостей для пасторів. Про які можливості йшла мова? Ішлося про те, що якщо пастори переконають виборців підтримати на виборах програму «Моральної більшості» та тих кандидатів, що її відстоюють, тоді вони зможуть повернути Америку назад на вторований для неї шлях – шлях великої світової нації, яка є зразком не лише в економічному та науково-технологічному сенсах, а й прикладом морально здорової, щиро релігійної нації, «сяючим містом на пагорбі». До кінця 1979 і в наступні декілька років Джеррі Фолвелл більшість свого часу проводив у дорозі, долаючи понад триста тисяч миль протягом року, часто виступав кілька разів на день у церквах, під час публічних промов, за сніданками і обідами, на прес-конференціях, а також проводив приватні зустрічі з людьми, котрі засновували місцеві організації МБ в різних місцях країни.

Америка – величезна країни, але навіть не дивлячись на всі ці регулярні поїздки Фолвелл завжди був певен, що задля проповіді в своїй Баптистській церкві Томаса Роуда повернеться до неділі у Вірджінію. Щоб зібрати гроші на підтримку МБ він використав список із 250 000 передплатників своєї телепрограми богослужінь «Година древнього Євангеліє». Прогнозовані витрати МБ на перший рік складали 3 мільйони доларів і третина цієї суми була зібрана вже за місяць. Через рік після заснування, в середині 1980 МБ нараховувала 300 000 членів, з яких 70 000 були священниками. В ході кампанії 1980 «Голос християн», що був зосереджений переважно на Заході та на Південному Заході зібрав близько 500 тисяч доларів на підтримку консервативних кандидатів. Широкомасштабна політична активність низового членства МБ не залишилась поза увагою національних медіа. У «Нью-Йорк Таймс» писали, що Фолвелл створив щось дуже схоже на політичну партію. Ті запал та запопадливість, із якими МБ спонукала фундаменталістів до дії, були помічені в журналі «Новини США та світовий огляд», коли там написали: «Небачена досі політична священна війна розгорнулася на повну в нашій країні».

Фундаменталісти були так незадоволені Картером, що на виборах 1980 не лише виступили проти нього, а й усіляко намагались образити його. В січні 1980 під час зустрічі з президентом за сніданком у Білому домі Фолвелл попросив у Білого дому дозволу записати свою розмову із Картером. Дозвіл йому надали і штатний службовець Білого дому записав розмову. Невдовзі після того на мітингу МБ в Алясці, звертаючись до величезної авдиторії, Фолвелл сказав: «Нещодавно я був у Білому домі й запитав у президента: «Сер, чи є гомосексуалісти серед вашої команди в Білому домі?» За словами Фолвелла, Картер сказав, що позаяк прагне представляти кожного, то мусить наймати гомосексуалістів. Ця історія викликала в слухачів саме таку реакцію, яка й потрібна була Фолвеллу. А згодом він ще й написав про це в «Оглядачі МБ». Проте насправді такої розмови не було. Коли ж досвідчені репортери поставили його перед фактами, Фолвелл намагався виправдатись тим, що то була «притча» або «алегорія». Джеймс Данн, південний баптист, назвав це «новою назвою брехні». На виборах 1980 республіканці висунули Рональда Рейґена, а демократи – діючого президента Картера. В липні 1980 на з’їзді Республіканської партії фундаменталісти піднесли такий порядок денний партії: 1) припинення довготривалої підтримки поправки про рівні права, не дивлячись на виразне несхвалення багатьох у партійному керівництві; 2) відстоювання конституційної заборони абортів; 3) при призначенні на суддівські посади має віддаватись перевага тим кандидатам, що мають антиабортивну позицію; 4)