Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля - Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олег вирішив не відкладати надовго, і одразу ж набрав номер Гринчука, який був вказаний на сайті.
Він слухав довгі гудки і вже подумав, що йому ніхто не відповість, коли почув приглушений чоловічий голос:
— Алло? — здавалося, невидимий співрозмовник був невдоволений, що його потурбували.
— Добрий вечір, це Дмитро Валерійович? — запитав Олег.
— Авжеж, я.
— Я хотів би проконсультуватися з вами, це дуже важливо… Можна завтра до вас приїхати в офіс?
— Молодий чоловіче, у мене всі консультації розписані на тиждень уперед, — сказав Гринчук. — Можу записати вас на п’ятнадцяте число.
— Це надто пізно для мене, — Олег відчув, як усі його надії гаснуть. — Мені треба через пару днів повертатися додому. Я зараз в Києві живу, а сюди приїхав у гості до друзів…
— То чому б вам не проконсультуватися в Києві, там багато практикуючих юристів, — видно, Дмитро Валерійович не горів бажанням заполучити нового клієнта.
— Мені треба прямо зараз…
— Тоді запишу вас до мого помічника, він, хоч і молодий, але дуже тямущий, — Гринчук зашелестів якимись паперами. — От, на завтра у Євгена є вільне “вікно” о тринадцятій тридцять… Як ваше ім’я і прізвище?
— Олег Журавель, — механічно сказав Олег, а потім спохопився. — Дмитре Валерійовичу, я, звісно, нічого не маю проти вашого помічника, але я хотів би переговорити саме з вами. Це дуже важливо, бо я звертаюся до вас на прохання своєї близької подруги. А її батько був клієнтом вашого партнера… Покійного…
— Клієнт Сергія? — Гринчук якось дивно зам’явся. — А як його прізвище?
— Андрій Грицай, ви маєте його пам’ятати, — швидко заговорив Олег. — Він був власником мережі супермаркетів і кав’ярень…
— Знаю, він був хорошою людиною, — голос Гринчука трохи пом’якшав. — Але чим я можу допомогти його доньці? Здається, вона зараз під опікою родичів? Чув, що бідолашна хворіє…
— Вона попросила мене звернутися до пана Більченка. Але дивно, що родичі Кіри не сказали їй про його смерть, — повільно промовив Олег.
— Може, не хотіли її засмучувати, — Гринчук зітхнув. — А що саме вона хотіла , з якого питання проконсультуватися? Щось, пов’язане зі спадком?
— Це не зовсім телефонна розмова, — Олег зрадів, що адвокат став більш зацікавленим. — Може, ви все ж знайдете для мене трохи часу? Обіцяю, що все дуже швидко розповім!
— Ну добре, — промовив адвокат. — Давайте зустрінемося під час моєї обідньої перерви, приходьте рівно о дванадцятій. Але я не зможу приділити вам більше часу, ніж півгодини!
— А мені більше й не треба, — зрадів Олег. — Дякую вам!
***
Завершивши розмову, він написав Кірі на електронну пошту:
“Домовився завтра зустрітися з нашим спільним другом. Як у тебе справи?”
Кіра не відповіла, але Олег не став хвилюватися. Може, вона не в онлайні, читає книгу чи дивиться телевізор.
Сам він не міг нічого робити, ходив по кімнаті, обдумуючи, як усе за такий короткий час розповісти юристу. Навіть на аркуші паперу накидав короткий план розмови, щоб нічого не загубити.
Стояв перед вікном і неуважно дивився на темне небо, розкраяне стрілами далеких блискавиць. Гроза проходила стороною, лише тихим гуркотом нагадуючи про себе.
Він підійшов до комп’ютера і увімкнув його. “Хоч би їй не стало погано після розмови зі мною”, — пронеслося в його голові, поки Олег заходив у свою електронну скриньку. Відповіді від Кіри все ще не було…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
