Аріда Демоніар - Я просто загадала бажання , Аріда Демоніар

 Смачно вилаявшись на брата й загалом на всю ситуацію, я твердо вирішив, що сьогодні це буде востаннє, коли я намагаюся знайти Цісаренко. А там, нехай вже брат сам розбирається.

   «Наробив справ, а тепер на нього хочеш скинути?, — єхидно запитав внутрішній голос, — Чи може ти не настільки у собі впевнений? Врешті-решт можна у Єгора поцікавитися, можливо він і знає де живе його сестра».

   Ну, це вже ні. Єгор, це остання людина до кого я наважуся звернутися в останню мить. Ми з ним  й помирилися ніби та все ж таки, після того, як піддавшись на прохання Лєри, я ледь не зруйнував його щастя з Поліною, вже більше не були такими приятелями, як раніше.

  «Чи може йому зателефонувати таки? — подумав я, — Або, якщо не до самого нього, то хоча б до Аліни... Хоча... До неї те ж не варіант, бо ще почне читати мені лекції, не гірше за маму».

   Як би мені того не хотілося та їхати на корпоратив все ж таки доводиться. Хоча, як на мене, то ліпше дійсно відправився б у якийсь нічний клуб і знайшов би там собі когось на ніч. А так доведеться замість Мишка віддуватися. Щоб там не було, проте підводити його я не збираюся.

  «А як же Лєра?», — зловісно прошепотів внутрішній голос.

   Відмахнувшись від нього, як від набридливої мухи, я почав збиратися. І тільки но взяв мобільний аби набрати водія, як саме у цю хвилину мені вирішила зателефонувати мама.

- Я чого дзвоню, — промовила вона, варто мені було прийняти виклик, — як будеш їхати, то їдь відразу до дядька Бориса. Слухай, а може ти заодне Лєру візьмеш з собою? — запитала вона, — То разом і приїдете.

- Ма, я б звичайно залюбки, — відповів на це я, — якби тільки знав де вона живе. А так...

- Так я зараз запитаю у тьоті Тані, почекай хвильку, — тут же мене перервавши, попросила та.

 Що ж, схоже пані Фортуна таки вирішила мені посміхнутися, проте радіти все ж таки не поспішаю, адже ніколи не вгадаєш який козир прихований у її рукаві. І на скільки він може виявитися вдалим.

  Вже через кілька хвилин, мама скидує мені адресу за якою проживає Лєра, а я після цього набираю водія, даю розпорядження щодо машини й спускаюся вниз.

   Зима цього року, треба замітити (хоча підозрюю, що це ненадовго) вирішила порадувати снігом. Звісно не по пояс, про що неодноразово розповідали батьки, згадуючи своє дитинство, але все ж таки. 

   До приїзду машини встигаю викурити одну сигарету та подумати про нічний клуб.

- Доброго дня, Михайле Борисовичу, — відчинивши передні двері, привітався зі мною водій.

- І тобі того ж.

 Поки їдемо, розмовляємо про те, про інше. Хоча здебільшого говорить Степан. А я лише час від часу вставляю пару реплік.

- І все ж таки, золотою людиною був ваш дядько. От тільки шкода, що так і не створив власної сім'ї, — стежачи за дорогою, промовив водій.

 - Ну, тут вже нічого не зміниш.

- Воно то... так, — різко загальмувавши, відповів той, — От нечиста сила!

  Нічого на це не сказавши, вискакую з ним з машини аби подивитися, що трапилося й мало не офігіваю від знайомого голосу:

- Бовдури! Геть осліпли! Думаєте, як дорога машина, то й людей серед білого дня можна збивати?! — пролунало майже біля моїх ніг, а після того, як на мене підняли голову й нагородили злим поглядом, я ледь стримався, щоб не заплескати в долоні від радощів.

- І довго ти будеш мене роздивлятися? Чи може все-таки допоможеш? Хоча... Тобі ж напевне невідомо, що це таке, — обурювалася тим часом Лєра.

  А я просто стояв і не знав, що й сказати. Це і справді була вона.

- Чи може ви хочете проїхатися по мені пару раз, а потім прикопати під ялинкою? — не заспокоювалася між тим вона.

- Та ні, — як виявилося, говорити я все ж таки можу, — тобі пощастило, ми сьогодні дуже добрі, — й різко поставив її на ноги, — А  якщо вже настільки набридло жити, то краще пошукай для цього якогось іншого придурка на машині й кидайся йому під колеса, — якщо чесно, то я і сам не розумів навіщо їй це кажу.

- А може я саме під цю хотіла кинутися?! — щоб вона коли-небудь змовчала, про таке навіть мріяти не доводилося, як от зараз, наприклад, — спеціально виглядала, коли ви будете їхати.

___________________

Ґрінч¹ — (англ. The Grinch) — антропоморфний зелений персонаж, створений Доктором Сьюзом, і головний герой його дитячої книги «Як Ґрінч вкрав Різдво» 1957 року (інформацію взято з Вікіпедії).

Бермудський трикутник² — назва, що зазвичай вживається до території в Атлантичному океані, котра утворює трикутник із вершинами у Бермудських островах, Пуерто-Рико і південній Флориді (США) площею 4 тис. км². Поширена легенда, що в цих межах «за незвичайних обставин» зникли багато суден і літаків (інформацію взято з Вікіпедії)