Марина Вітер - Тіні волі, Марина Вітер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Іван, Марко, Остап і ще кілька побратимів сидять біля вогнища. Остап уважно слухає розмови старших. Його очі — як у вовка. Вони не дитячі вже.
— У нього в селі укріплена комендатура, — каже Іван. — Але ми можемо увійти під виглядом селян. І забрати Катерину. Якщо вийде — підпалимо їхню документацію. Там і про повстання згадки, і про депортації.
Марко киває.
— Остап піде зі мною.
— Йому лише тринадцять! — заперечує хтось.
— Йому тринадцять років під тінню окупації. Він дозрів.
Остап піднімає голову:
— Я йду. За маму. За всіх.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні волі, Марина Вітер», після закриття браузера.
