Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

вашому поточному рахунку більше ніж достатньо, щоб заплатити за послуги, ви тримаєте у себе рахунок так довго, що вам доводиться особисто заносити його в комунальне підприємство, аби вам не вимкнули світло. І коли ви врешті-решт зробите це, то відчуваєте вдоволення, що змусили компанію чекати на гроші.

Дружина вже вдвадцяте просить вас зробити вдома щось, що ви давно відкладаєте. Ви обіцяєте, що візьметеся за це, але руки так і не доходять. Зрештою, вона зривається і влаштовує сварку через це відкладання, яке сприймає як саботаж. А ви сердитеся, що вона вас пиляє.

У таких ситуаціях, прокрастинація слугує іншій меті, ніж завадити вам показати все, на що ви здатні. Причини вашої прокрастинації не прив’язані до успіху чи невдачі. Тут працює дещо інший страх.

Боротьба за контроль

Хоча нам усім важливо відчувати, що ми певною мірою контролюємо власне життя, не менш важливо для нас — вміти дотримуватися правил, які придумали не ми, та пристосовуватися до вимог інших людей. Люди, яких відчуття їхньої підконтрольності робить особливо вразливими, можуть бунтувати проти будь-яких правил і сприймати в штики будь-які прохання; декому прокрастинація дає певне відчуття контролю.

Коли ви думаєте про власну прокрастинацію, чи не знайомі вам ситуації, описані вище? Ви так пишаєтеся власною незалежністю і не бажаєте йти на компроміси зі собою, що прагнете довести: нікому не під силу примусити вас діяти всупереч вашому бажанню. Прокрастинація — це спосіб заявити: «Ні! Ви не змусите мене цього робити!» Чоловік, що дзвонив вам, посмів самовпевнено припустити, що ви покірно танцюватимете під його дудку, тож ви передзвонили йому тоді, коли вважали за належне. Комунальні підприємства, мабуть, мають велику владу, та не таку, щоби змусити вас вчасно сплачувати рахунки. Ви зробите роботу по дому тоді, коли матимете до цього настрій і час, але не тоді, коли вам вкаже на це чоловік чи дружина. Прокрастинація стала стратегією ведення боротьби — боротьби за контроль, владу, повагу, незалежність та автономність.

Боротися за допомогою прокрастинації іноді буває настільки автоматичним і рефлекторним способом самозахисту, що ви можете й не підозрювати цього. Оскільки використовувати прокрастинацію заради збереження контролю людина може як свідомо, так і несвідомо, подумайте, чи не прокрастинуєте ви тоді, коли від вас чекають дотримання «правил». Чи не назбируєте ви штрафні талони у бардачку? Чи не ігноруєте ви дату сплати за користування кредиткою, а потім обурюєтеся, коли вам нараховують пеню за протермінування? І ми навіть не питатимемо, наскільки серйозно ви сприймаєте 15 квітня — кінцевий термін для подання податкової декларації, який, як відомо кожному прокрастинатору, можна продовжити до жовтня, але все ж таки: ви сплатили податки? А якщо у вас випробувальний термін у коледжі чи на роботі, ви вже проявили себе якнайкраще чи й досі плентаєтеся позаду?

Ми також просимо вас подумати над тим, як ваша прокрастинація впливає на людей довкола вас. Може, є люди, яким ваші затримки спричиняють незручності? Чи ви просите інших робити поблажки через ваше спізнення? А може, комусь ваша прокрастинація ставить палиці в колеса, бо людина не може виконати план через те, що ви не завершили свою частину в належний час? Чи нікому не доводиться брати на себе більше роботи через те, що ви свою роботу не виконали?

Зважте і те, як люди реагують на вашу прокрастинацію. Чи не дратують їх ваші спізнення? Чи не розчаровують ваші вибачення? Чи не зляться вони, що ви пообіцяли щось і не виконали? Може, вони вже облишили спроби якось вплинути на вас і дозволяють вам жити так, як вмієте? Поки ви не усвідомлюєте цього, ви можете використовувати прокрастинацію, аби підкреслити власну незалежність. Може, ви боретеся більше, ніж ви думаєте, а прокрастинація — ваш спосіб вибороти контроль.

Погляньмо на кілька типових тем, що виникають, коли люди й справді ведуть боротьбу за допомогою прокрастинації.

Правила існують, щоб їх порушувати. Безсумнівно, бувають моменти, коли дотримуватися правил надто марудно і вам хочеться втекти. В одних людей кількість таких ситуацій в житті можна перелічити на пальцях, а іншим здається, що їх повсякчас оточують правила, проти яких їх тягне бунтувати. Та незалежно від того, йдете ви проти правил час від часу чи завжди, вас, мабуть, обмежують вказівки, що видаються надто тісними для вашого усвідомлення самих себе.

Один фахівець зі зв’язків із громадськістю пригадував, що відбувалося з ним у старших класах і на перших курсах коледжу: «Коли нам давали завдання, необмежене умовами, наприклад написати твір на довільну тему, в мене не виникало жодних проблем. Та коли вчитель казав нам, про що писати, мені здавалося, що мені ніде висловити себе чи проявити свою творчість. Врешті я просив здати пізніше, а тоді все одно писав не те, що було вказано у завданні. Від цього в мене виникало відчуття — наче я не просто ще одна вівця з отари, хоча мені врешті-решт і занижували оцінку через те, що я не виконував інструкцій».

Правила існують у формі обмежень або очікувань, які діють на нас ззовні, — година, о котрій ми повинні щоранку бути на роботі, закон, що забороняє нам їхати швидше, ніж встановлено правилами дорожнього руху, умови повернення товарів до магазину. Якщо вам здається, що дотримання правил знижує вашу цінність чи робить вас таким, як усі, у вас може виникнути відчуття, що ви мусите їх порушити. Як сказав один прокрастинатор, «правила смертних мене не стосуються».

Правила також можуть виникати з принципів, які ви перейняли від людей, що мають для вас значення. Ці «поняття, за якими треба жити» іноді переживають часи, в яких вони виникли, та втрачають свій корисний зміст, але незмінно залишаються аренами, де веде свої бої прокрастинація. Адрієнн розповідає, як бунтує вона: «Коли я усвідомлюю, що повинна сісти і написати листи подяки або прибрати на кухні, у мене одразу ж виникає небажання робити це. Я не хочу витратити все життя на роботу по дому. Мама завжди примушувала мене писати листи подяки одразу після розпаковування подарунка, а кожного суботнього ранку я витрачала кілька годин на прибирання дому, тоді як мої друзі грали у футбол. Ці дві справи я незмінно відкладаю на потім, і коли я роблю це, відчуваю себе дивовижно, наче я тепер можу дихати свіжим повітрям». Навіть попри те, що зараз Адрієнн живе за дві тисячі миль від матері, ці правила тиснуть на неї так, ніби вона досі підліток, що живе з батьками. Прокрастинація збільшує її відчуття свободи та запевняє її, що вона не бранка цих заборон.

Правила, які ви порушуєте, можуть бути і вашими власними. Може, ви вирішили дотримуватися дієти і щодня з’їдати