Andrii Noshchenko - Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko

Бог Війни не міг нас не чути. Та то і так вже секрет полішинеля, грець з ним. 

А тепер запрошую вас на вечерю! - звернувся хлопець до нас із Мією.  Вибач, година вже пізня, у Мії завтра фінал… Давай завтра?  Гаразд, домовились! - щасливий Тот побіг до адміністрації за своїми грішми, а ми втрьох пішли надвір. 

Гості з імперії вже були на борту корабля, я відчував їх погляди на собі, коли вийшов у обіймах Мії та Суі з аукціонного дому. Я подивився нагору і помахав їм рукою з посмішкою. Корабель різко злетів угору. Гаразд-гаразд, ти ще поплатишся за цей день, Грім, я відплачу тобі вдвоє. Сяючий не гірше за нову золоту монету нас наздогнав Тот. 

Анею, як і домовлялись, прибуток пʼятдесят на пʼятдесят! - він віддав мені мішок грошей. - Тут вісімсот тисяч, усе, за мінусом собівартості  виробництва маріонеток, відсотку аукціонного дому та десять тисяч за гримуар.  Ха-ха-ха! Гуляємо! Дякуємо імперським гостям!  Тож завтра наш цех розпочне продаж у роздріб.  Щасти нам! - гучно завершив я. 

Вже пізньої ночі я відкрив гримуар, щоб оцінити. Неймовірна річ. У ньому були описані способи створення заклять телепортації на великі відстані. Зараз, маючи у своєму арсеналі магію простору четвертого кола, я міг лише трішки стискати простір, що пришвидувало моє пересування на десять відсотків. А тут справжня телепортація на сотні кілометрів. Я закрив гримуар і сховав його. Рівень заклять був для мене занадто високим, нажаль, доведеться чекати йому слушного часу. Окрім цього гримуару простору у моїй бібліотеці ще лежали праці з високорівневої магії часу схибленого Рома. Але чи варто їм довіряти? Чи не виявиться, що Ром їх створив вже після того, як у нього потік дах? Використовувати високорівневі закляття схибленого мага… така собі ідея. Я згадав безперервне захисне закляття Рома, що тонкою плівкою вкривало його тіло і умить старило будь-що, чого торкалося, на тисячі років. Дійсно, лише повністю схиблений зробить таке з собою. Добре, у мене ще буде час подумати про це. Я пішов у ліжко до Мії, що вже солодко сопіла носом. 

Вранці я за графіком провів тренування своєї команди і поспішив на центральну арену Матану, де от-от мали розпочатися бої. Спершу за місця між собою розбиралися воїни третього класу вищої ступені, аніяк не чіпаючи вже готову десятку лідерів з Бойових Майстрів. Але прийшов і їх час. Суддя обʼявив десятому місцю кинути, за бажанням, виклик тим, хто знаходився вище у турнірній таблиці. Той відмовився, лишившись при своїх. Девʼятий теж відмовився. Восьмий теж. На сьомому місці була Мія. На питання судді вона просто підійшла до рингу з шостим місцем і натиснула кнопку виклику. На шостому місці був Бойовий Майстер нижньої ступені, тож він поспішив одразу здатися, віддавши свій щабель Мії. Заради правил суддя поцікавився у нього, чи хоче він битися із кимось на вищих щаблях, та після його відмови знов запитав у Мії, чи не хоче вона кинути виклик пʼятому щаблю. 

Дівчина радісно погодилась, її ані трохи не турбувало, що противник теж був Бойовим Майстром середньої ступені. Вона натиснула червону кнопку. На тому ринзі стояла дівчина мечниця, теж сильна і прудка, мов дикий звір. Мерехтіння їх клинків за мить перетворилося на сяйво, у якому зник простір за барʼєром. Я уважно спостерігав, щоб не було порушень правил. Мії було не легко, та все ж вона змусила перейти свою суперницю у глуху оборону. І ще, Мія не виконала трансформацію, вирішивши приберегти цей козир для бою, який вона вважатиме для себе фінальним. Несподівано два удари Мії досягли цілі - у живіт та у стегно, і її противниця здалася. Суддя знов запитав її, чи бажає вона кинути виклик четвертому щаблю. Відпочивши десять секунд вона погодилась і натиснула кнопку на наступному ринзі. Цього разу її суперником знов був мечник, але з важким дворучним мечем, більше схожим своїми розмірами на щит з рукояттю. Сильний хлоп, але, через свої габарити, він їй явно не противник. Як я і припускав, довго він проти такої швидкості не протримався - Мія перемогла за хвилину, завдавши йому десятки неглибоких поранень. Не критичних окремо, та сумарна втрата крові не лишала йому шансів на перемогу, тож хлопець просто здався. Суддя знову запитав Мію, чи бажає вона продовжувати. Та хто б сумнівався, не була б вона собою. У відповідь дівчина натиснула кнопку виклику третьому місцю. Я напружився. Противник явно був не з легких, теж Бойовий Майстер середнього ступеня, озброєний коротким одноручним мечем і маленьким щитом у лівій руці. Мія… от зараз саме час провести трансформацію. Та ні, схоже вона так не думала і розпочала бій у свому звичайному вигляді кішколюду. Першу хвилину бою противник пристосовувався до її швидкості, перебуваючи у глухій обороні. За цей час Мія не змогла завдати йому жодного удару. Кепсько. Противник почав проводити короткі контратаки, порушуючи ритм атак дівчини. На зараз це було не критично, вона ухилялась, але потроху втрачала ініціативу. Їй не вистачало швидкості, але провести трансформацію під час бою було неможливо. Здається, вона зрозуміла свою помилку. Я бачив, як Мія розірвала дистанцію і зашипіла по звірячому. 

Вони пішли колом один напроти одного по периметру рингу, вицілюючи слабкі місця. Як не крути, а відсутність захисту у Мії, та нестача швидкості для такого суперника, ставили її у скрутне становище. 

Ноги! - тихо вигукнув я, більш сам до себе - Будь ласка, Мія, ноги! 

Стовідсотково, вона мене не чула, я лише сподівався на її здогадку, що єдине слабке місце суперника то стопи, і лише через те, що він озброївся занадто малим щитом. Перевага малої ваги щита тут виявилась помилкою у бою з прудким і гнучким суперником. Та чи зрозуміє вона це? 

Противники зупинилися і блискавкою кинулися один до одного. Я бачив, як Мія схрещеними кинджалами зупинила удар клинком згори і хижо вишкірилася. Неймовірно прогнувшись, вона через свою голову вдарила пальцями ноги по верху щита суперника, опускаючи його униз. Хоча удар і був відносно слабкий, противник запанікував і механічно спробував повернути щит на місце, та повів ним догори, що ще більше відкрило його ліву ногу. Ай ти ж моя розумниця! Звичайно, Мія пропустити такого йому не могла і блискавичним ударом майже відтяла його стопу по суглобу. Хлопець зойкнув і почав падати уперед. Він був гарним воїном. Навіть у цій ситуації, до того як здатися, він встиг нанести свій удар, неглибоко поранивши Мію у стегно. Барʼєр впав. Мія швидко наклала повʼязку собі на ногу, до того, як підійдуть цілителі. За правилами - після допомоги від них ти не зможеш продовжити змагання. Я різко встав. Ця дурепа…

Суддя! Я хочу продовжити!