Тома Глубокова - Одруження наосліп, Тома Глубокова

Поки я розмірковував про Фіону та її життя, не помітив як стемніло. Треба ж... Час іноді швидко летить. Надто.

На половині фільму "Війна світів Z", де Бред Пітт починає розуміти секрет цієї епідемії, у двері подзвонили, чому я здивувався: на годиннику було пів на одинадцяту, а фільм: нормальний і навіть цікавий. Не хотілося відриватися від перегляду, але вибору в мене, звісно, не було.

Не заморочуючись з одягом, я постав перед відвідувачем у боксерах і в капцях-собачках. Мої улюблені. Милі такі. Мати ще давно привезла і змусила носити в холодні сезони.

Відвідувачка миттєво почервоніла й водночас усміхнулася капцям. Простягнула пакет із чимось. Але я, взявши її за простягнуту руку, затягнув Оленку до квартири, зняв із неї куртку. Навіть не глянувши на вміст пакета, я відкинув його і, посадивши дівчину на диван, суворо запитав:

- І чому ти ходиш по вулиці одна так пізно? - я присів перед нею навпочіпки, надівши спортивні штани, щоб не бентежити пізнього гостя ще більше.

Дівчина не відповіла, дивлячись на монітор ноутбука і переводячи погляд на Фіону. Золота рибка плавала серед штучних водоростей і була дуже тихою. Як завжди.

- Я в кого питаю? - насупився я.

Відповіддю була відповідь на ранковий поцілунок. Хоч і дуже боязкий і сором'язливий, він ніжний і щирий. А якесь невинне тремтіння її тіла не тільки не дало мені думати про щось вульгарне, а й змусило зрозуміти, що вона правильно зробила, що погодилася. В цей момент це було правильно.

- Ага, значить, ти будеш моєю дівчиною, - усміхнувся я, вважаючи, що це найкраща відповідь з усіх можливих.

Вона кивнула і відтворила продовження фільму, роблячи ковток із мого кухля. Скривилася і пішла на кухню по цукор для себе, бо я п'ю несолодкий чай.

Вона залишилася в мене на ніч, бо під кінець фільму її тіло повністю розслабилося, а дихання вирівнялося. Друга ніч із нею в ліжку. Мені навіть фізичного задоволення сильно не хочеться. У сенсі, мені й так із нею добре. Фізична близькість - це для тіла, а ось зараз її рівномірне тихе сопіння - це для душі. Коли не потрібно слів і просто добре.

Я додивився до кінця фільм, прибрав чашки й печиво з журнального столика і вимкнув ноутбук, залишивши його на письмовому столі. Вирішивши, що потрібно хоча б кофту зняти з дівчини, я досяг успіху в цьому, залишивши її в сукні. І повернувши її голову і руку собі на груди, заснув, відчуваючи поруч тихе дихання.

Прокинувся я від яскравих сонячних променів, що не по-осінньому спекотно і яскраво били у вікно. Знову в ліжку я один. Що за мода? Пропадає вже вдруге, поки я сплю, і, судячи з тиші, цього разу вона пішла зовсім.

Прочитавши залишену на кухні красивим почерком записку і зрозумівши, що вона запізнилася на роботу, я сам подзвонив батькові, зберігши написаний номер дівчини в пам'яті телефону. Удень зателефоную.

- Я вже в офісі, Віталію, - відгукнувся батько, а я почув характерний робочий шум.

- Буду за пів години.

Іноді ми з батьком розмовляли настільки по-діловому, що мама не витримувала й ображалася на нас. Їй були не зрозумілі наші беземоційні та "змістовні" розмови. А ми, своєю чергою, йшли за двома букетами лілій і отримували прощення в коханої жінки. Саме в такі моменти вони нагадували мені про ту, якій я захочу дарувати квіти, і мені самому буде добре від цього. Не знаю, до чого, але чомусь згадалося.

Оскільки офіс знаходився недалеко від будинку, я прогулявся пішки, не витрачаючи зайві хвилини на машину. Іноді пройтися вулицею набагато краще, ніж проїхатися в салоні автомобіля.

- І так, поки справу розглядають юристи, ти вже маєш бути тут. Хоча б три години на день. Інакше передача будівельної фірми тобі не принесе жодних плюсів і доходів. Ти це розумієш?

- А підтекст був на кшталт: "Припиняй шлятися по клубах і пити віскі, інакше передам справи іншому. Заступнику, наприклад". Так? - зітхнув я, потираючи вказівними та середніми пальцями скроні з обох боків.

- Щось на кшталт цього. Зрозумій, спершу треба добре стояти на ногах, перш ніж одружитися з нашою дівчиною, - серйозно проговорив батько, знявши окуляри й потерши перенісся.

- Я розумію, - усміхнувся я, але очі вже роздивлялися нові літери у звітах і контрактах, що зберігалися в теках.

- І мені потрібно поговорити з тобою про те, що трапиться у квітні. Я довго чекав, і якщо ти проявиш розум і розуміння, ми домовимося, - він закрив чорну теку і відклав її, став біля вікна, продовжив. - Договір про заручини неточний, але одне ясно: обидві сторони отримують і прибуток, і втрати різного плану. Річ не в особистих симпатіях конкретно до цієї сім'ї. Почуття не можуть побудувати фінанси. Вони недовговічні, є винятки, але зараз і часи інші...

- Іншими словами, на мене чекає фіктивний шлюб або шлюб за розрахунком, - я зітхнув знову, відволікаючись від червоної теки з особистими справами співробітників. - Я давно змирився, навіть у свій час був зацікавлений у цьому загадковому возз'єднанні сімей. Але не зараз. У мене нова дівчина і нові стосунки, цим я дорожу. Наразі для мене це головне.

У кабінет постукали та увійшли. Я кивнув тому, хто увійшов, батько потиснув руку головному партнеру по бізнесу Климову Михайлу.

- Що привело тебе, Михайле? - запитав батько.

- Цього разу особисті питання, Романе Федоровичу. Мені потрібно дещо обговорити з Віталієм віч-на-віч, - хмикнув Михайло, але хитрості я в його погляді не помітив.

- Що ж, тоді я вас залишу.

Батько вийшов, а Мишко в дорогому і стильному костюмі сів навпроти мене.

- Сподіваюся, ти розумієш, які в нас можуть бути особисті справи, Віталію Романовичу? - усміхнувся хлопець, відкинувшись на спинку стільця.

- Розумію. Проте, з учорашнього вечора ми разом. Тепер уже я не відступлю, як зробив деякий час тому, - гідний суперник, проте, все одно програє мені. Я теж страшний власник.

- Ти про поїздку до неї додому, коли я був нетверезий? Я думав, тобі Яна завадила. Однак... Я здивований, - хмикнув Михайло. - Недовго музика грала, недовго Віточка терпів?