Наналі Найт - Смерть за гроші, Наналі Найт

 Минуло кілька місяців. Мартін все вже знав про смерть дружини Крейга. Тим часом у ворогів тривала боротьба за те нещасне ательє. 
 У цей час Жаннет сиділа у декреті. Вдома їй було дуже нудно без улюбленої роботи, але вона пообіцяла собі відразу повернутися, хоч би частково, на роботу після пологів.
 Пара також переробила стару кімнату Тіма на дитячу для доньок. Замість хлопчачих машинок і плакатів із супергероями, тепер були м'які іграшки, два рожевих ліжечка та невелика шафа.
 Одного разу, коли подружня пара спала, сталося щось несподіване. Дружина прокинулася від сутичок і почала будити чоловіка.
-Марте, прокинься!-казала вона.
 Мартін швидко розплющив очі і підвівся.
 Він за секунду набрав швидку і згодом почав збирати речі, необхідні у лікарню.
 Також заспокоював Жаннет, яка тільки стогнала від болю. Для Мартіна пологи одна зі складних стресів для нього. 
 Коли народжувався Тім, він навіть не міг спокійно сидіти на місці. Пам'ятає, як його руки тремтіли, а сам не міг і слова сказати. 
 Зараз Стоун намагається бути спокійним, хоч по його очах і руках так не скажеш. Вони, як і раніше, тремтіли від страху.
 Швидка встигла приїхати. Медики забрали пару до клініки.
 Був вечір і Мартін сидів у коридорі. Він знову хвилювався, як і того разу. Крім криків і стогонів дружини було тихо.  Облакотився на стіну і заплющив очі. Намагався не думати ні про що. 
 Його розбудила за години дві медсестра. Пишна афроамериканка в медичному одязі та масці.
-Прокидайтеся, тату!-будила вона його своїм грізним голосом.
 Стоун розплющив очі і потер лоба.
-Вже народила?-запитав він.
-Так, пологи пройшли успішно, хоч і ранні.-говорила та.-Народилися дві здорові дівчинки, вітаю вас.
 Її очі примружилися, що означало посмішку під маскою.
-А дружина?-питав той, оглядаючись у коридорі.-Можна до неї?
-Сьогодні ні. Вона тільки заснула після пологів.- розповідала жінка.-Сьогодні нехай відіспиться у клініці, а завтра, думаю, випишуть.
-Добре, дякую. 
-Нема за що. Їдьте додому, а то у вас вигляд стомлений.
 Мартін, посміхаючись, кивнув медсестрі і попрощався з нею. 
 Він замовив собі таксі. Чекав на вулиці біля клініки. 
Було трохи прохолодно. А стрілка на наручному годиннику прибігла до одинадцятої вечора.
 Йому мерзнути не довелося. Таксі приїхало швидко і швидко привезло додому.
 Коли Стоун приїхав додому, насамперед вирішив перекусити. Від хвилювання в нього завжди спрага голоду.
 З холодильника дістав томатний сік і зробив, з чого знайшов, бутербродів. 
 Мартін наминав їх поступово, одну за одною та запиваючи соком.
 Тільки потім згадав, що потрібно повідомити Сару про пологи.
 Мартін, замість того, щоб набрати її, просто написав все в повідомленні. Втомленим, але ситим ліг спати. 

 Сара сиділа на дивані і дивилася улюблений серіал. Її чоловік був поруч і обіймав її. Він на ходу засинав від нудного сюжету серіалу.
 На телефон дружини надійшло повідомлення, і вона охоче прочитала його в думках.
-Фред!-вигукнула Сара і чоловік здригнувся на секунду, прокинувся.
-Що таке?-запитав здивовано він.
-Жаннет народила сьогодні ввечері.-повідомила вона, трохи посміхаючись.-Мартін мені написав. Народилися двійнята.
-Не думав, що так рано. 
-А я думаю, вже добрий час, щоб народжувати.
 Паркер озирнувся і знизав плечима. Продовжили дивитись серіал по телевізору.
 За кілька хвилин до них прийшов Тім.
-Ти чому не спиш?-спитала у сина вона.
-Не спиться.-коротко відповів Тім.
-Тоді сідай до нас.-сказав Фред і хлопчик радісно стрибнув на диван.
-У мене є новина від тата.-сказала Сара.
-Він приїде?-жваво запитав син. Він посміхався, чекаючи відповіді. 
-Ні. У нього народилися доньки, твої сестрички.
 З лиця Тіма посмішка зникла і він опустив голову.
-Що таке?-потурбувалася мама, гладя сина по голові.
-Це ж виходить, що тепер мені ще менше буде уваги від тата.-відповів хлопчик.-Може, взагалі забуде про мене через них...
-Не думаю.-висловив свою думку вітчим.-Твій тато тебе любить і йому не завадять його інші діти спілкуватися з тобою.
-Що, правда?
-Так, правда. Можливо, ти з ними навіть незабаром побачитися зможеш.
 Тім усміхнувся і мовчки кивнув головою. Побіг назад у свою кімнату.