Айн Ренд - Атлант розправив плечі. Частина третя. А є А

продовжує будувати на сипучих пісках, щоб якнайшвидше нажитись і втекти. Людина передбачлива такого ніколи не зробить. Так само, як не присвятить десять років непохитної відданості новому винаходу, знаючи, що десь зборища ганебних посередностей жонглюють створеними проти неї законами, щоб обмежити її, зв’язати, спричинити її крах, і якщо вона не буде з ними боротися і не переможе, то ці мерзотники відберуть собі її винагороду і її винахід.

Погляньте на все ширшим поглядом, ви всі, що плачете і волаєте про страх змагатись із людьми такого високого інтелекту, що їхній розум загрожує вашому існуванню, що сильний не дає слабкому жодного шансу на ринку вільної торгівлі. Що визначає матеріальну цінність вашої праці? Тільки продуктивні зусилля вашого розуму — так, наче б ви жили на безлюдному острові. Що менш ефективно працює ваш мозок, то нижчі прибутки принесе вам ваша фізична праця, — доведеться згайнувати все життя, виконуючи єдине завдання, збираючи сумнівний урожай або полюючи з луком і стрілами, бо ви не здатні мислити ширше. Але якби ви жили в раціональному суспільстві, де люди можуть вільно торгувати, то отримали б неабиякий бонус: матеріальний вимір вашої праці, визначений не тільки вашим зусиллям, але й зусиллям найпродуктивніших людей, які тільки існують у вашому світі.

Коли працюєте на сучасній фабриці, ви отримуєте зарплатню не тільки за свою роботу, а й за весь продуктивний інтелект, завдяки якому підприємство існує: за роботу промисловця, який збудував його, інвестора, який ризикнув вкласти гроші у щось нове й невипробуване, інженера, який створив механізми, що ви в них мусите лише натискати на важелі, винахідника, який створив продукт, у виготовленні якого ви тепер берете участь, науковця, який розробив закони, що згідно з ними створюється продукт, філософа, який навчив людей думати — і якого ви не втомлюєтесь осуджувати.

Машина, застигла форма живого інтелекту — це сила, що розширює потенціал вашого життя, підвищуючи продуктивність. Якби ви були ковалем у Середні Віки, коли панували містики, упродовж багатьох днів тяжкої праці вам вдавалось би виготовити один залізний брусок. Скільки тонн рейок ви виробляєте на день, якщо працюєте на Генка Ріардена? Чи наважилися би ви заявити, що ваш заробіток визначає винятково ваша фізична сила і те, скільки рейок ви створили власними м’язами? Все, чого варті ваші м’язи, — це життєві стандарти згаданого коваля. Решта — подарунок від Генка Ріардена.

Кожна людина може зрости над своїм становищем, якщо вона талановита і прагне цього, але тільки широта її думок визначає рівень, до якого ця людина здатна дорости. Фізична праця сама собою не здатна охоплювати більших проміжків часу, ніж конкретний момент. Людина, яка працює винятково фізично, споживає матеріальний еквівалент власного внеску в процес виробництва і не створює додаткової цінності ні для себе, ні для інших. Але людина, яка створює ідею у будь-якій раціональній царині, людина, яка виявляє нове знання, є постійний благодійник людства. Матеріальними продуктами не можна ділитися, вони належать конкретному споживачеві. Лише ідею можна поширити серед великої кількості людей, збагачуючи всіх без будь-якої жертви чи втрати, піднімаючи продуктивність тієї роботи, що вони її виконують. Сила інтелекту цих мудреців передає цінність їхнього часу слабшим, дозволяючи їм безпосередньо виконувати роботу, самим не гаючи час на відкриття. Це взаємовигідна торгівля. У людей, які не цураються роботи і не прагнуть незаробленого, інтереси розуму націлені в одному напрямку, хоч би який був рівень їхнього інтелекту.

Пропорційно до витраченої людиною на новий винахід розумової енергії вона отримує тільки невелику частку тієї цінності, якої вартий її винахід, незалежно від того, скільки прибутків він приносить. Людина, яка працює двірником на фабриці, що виготовляє винайдене, отримує велетенську платню пропорційно до своїх розумових зусиль. Те саме стосується всіх решти людей, які перебувають на різних рівнях амбіцій та вмінь.

Люди, які перебувають на вершині інтелектуальної піраміди, роблять найбільші внески порівняно з людьми на нижчих щаблях, а натомість отримують лише матеріальну винагороду, не здобуваючи від інших жодного інтелектуального бонусу, щоб збалансувати таким чином витрачений час. Люди на самому низу загинули б від голоду через власну неспроможність, якби їх покинули на себе самих. Вони нічого не приносять людям, які стоять вище за них, самі ж отримують плоди їхніх інтелектуальних зусиль. Такою є природа «конкуренції» між інтелектуально сильними і слабкими. Такою є схема «експлуатації», за яку ви проклинаєте сильних.

Саме такі послуги ми вам надавали — радісно і добровільно. Що просили натомість? Нічого, крім свободи. Ми вимагали, щоб ви дали нам свободу діяти вільно: думати, працювати так, як хочемо, вільно ризикувати, переживати власні втрати, заробляти і накопичувати статки, грати на біржі вашої раціональності, пропонувати свою продукцію на ваш розсуд в умовах вільної торгівлі, щоб могли покладатися на об’єктивні цінності своєї роботи і на здатність вашого розуму це побачити; щоб ми могли вільно розраховувати на ваш інтелект та чесність і мати справу з вашим критичним розумом.

Про таку ціну ми просили, але ви відкинули її, назвавши занадто високою.

Ви вважали несправедливим, що ми — ті, хто витягнув вас із халуп і поселив у сучасні помешкання, подарувавши радіо, фільми та автомобілі, — володіємо палацами та яхтами. Ви постановили, що маєте право на власну зарплатню, натомість ми не маємо права на прибутки. Ви не хотіли спілкуватись із нами за посередництвом розуму — вас більше влаштовували пістолети. Ми відповідали на це: «Прокляття на ваші голови!» Так воно і сталося. Вас проклято.

Ви не хотіли конкурувати в царині інтелекту, тому тепер конкуруєте в царині насильства. Ви не хотіли допустити, щоб винагороду можна було отримати за допомогою успішного виробництва, тому тепер берете участь у перегонах, де винагороду отримує успішніший грабіжник. Ви називали егоїстичним та жорстоким те, що людина повинна обмінювати цінність на цінність, тому створили безкорисливе суспільство, де обмінюєте вимогу на вимогу. Ваша система — це легальна громадянська війна, під час якої люди гуртуються в банди і воюють одні з одними, намагаючись захопити у свої руки закон, який використовують, наче кийок проти своїх суперників, аж доки інша банда відбере цей кийок собі та ще й добряче прикладеться ним по головах попередників, — і все це під звуки палких запевнень про службу на користь невизначеного блага для неозначеної громадськості. Ви стверджували, що не бачите різниці між економічною і політичною владою, між владою грошей і пістолетів, не бачите різниці між винагородою і покаранням, між купівлею та грабунком, між задоволенням і страхом, між життям та смертю. Тепер ви розумієте,