Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Джіа з ніжністю глянула на брата, стоячи біля входу в тронну залу. Їй було боляче втратити сім'ю, так само, як і йому. Кассія розгнівалася.

–Одну її? – її очі загорілися і вона виступила вперед.– Гидкий, нікчемний...

–Відведіть її від мене.– втомлено зітхнув Ірві і погладив лева, через прути клітки.– Адже я нічого їй не обіцяв. Я не думаю, що любов важлива, як така.

–Ти не король. – крикнула вона.– Ти – нікчема!

–Жінки... вам бракує холодності розуму. – протягнув він, не глянувши на Касію.– Одні емоційні гойдалки…

–А вам, чоловіки, бракує часу на роздуми. Із цим я допоможу. Варто! – крикнула вона. – Покличте правицю короля!

Варта не зрушила з місця. Ірві хмикнув, Кассія скипала від гніву.

–Дозвольте нагадати, що союз не відбувся. – штовхнувши двері в тронну залу, зметикувала Джіа. – Не тобі наказувати варті короля Ірві.

Варто було їй рушити до Ірві, як Кассія схопила Джію за горло. І вся вона засяяла білим полум'ям.

–Не чіпай її! – підхопився Ірві. – Або я...

–Або ти що? Раниш мене своєю байдужістю?

Коли полум'я зникло, перед ними сидів лев, а потім зник у білому світлі.

–Що ти зробила з моєю сестрою! – підхопився Ірві. – Негайно поверни все на місце! Джіа...

–Які ми різко стали жалісливі... – затягнула Кассія. – Ця доля тебе не омине, дорогенький. Я не сказала, що людяності ти й сам будеш навчатися в образі левеняти? Так–так, тепер ти будеш молодшим братом, і будеш ним доти, доки хоч одна людина з серцем чистішим за твоє, не посміє врятувати тебе. Ти будеш спотворений, і будеш викликати тільки одне бажання: штовхнути тебе кудись подалі. Старійшини всюдисущі, і звільнять тебе лише тоді, коли той, хто вирішив врятувати тебе, матиме благі наміри, і повинен він мати всі ті якості, яких немає в тобі. Ти, людина, що не має співчуття, маєш знайти його в душі іншого. Так і тільки так, вона зуміє врятувати тебе з твого ув'язнення. Але повір, друже мій, чекати вам доведеться довго.  Дуже довго. Що до сестри твоєї, вона звільниться, лише заслуживши повагу старійшин, що навряд чи трапиться, вони всіма силами ненавидять це поріддя. Тож ваш порятунок станеться, ох як не скоро, та й чи станеться?

– Моє ув'язнення – спотворений вигляд? А її вічність на самоті?

– Ваше ув'язнення – час. Поки не прийде людина, з готовністю врятувати тебе, ти застигнеш, між життям і смертю, будучи малюком. Коли тебе врятують, ти повинен будеш довести долі, що гідний повернутися у свою подобу. Ти повинен оберігати свого рятівника, і застерегти його в певний момент. Ти повинен вчинити безкорисливо, піти на жертву, щоб направити його на шлях істинний. Якщо твоя жертва стане виправданою, і, якщо ти не загинеш при цьому – ти повернешся в людську подобу. А поки рятівника не видно... Ваше королівство наповнять леви. Поки воно не впаде.

– Я вб'ю тебе. Вб'ю!

– Ризикни.

Вона змахнула рукою і Ірві охопило біле полум'я. Варта вивела засліплених щастям короля з принцесою. Перед відходом Джіа дала чіткі вказівки – якщо вона не повернеться, запечатати королівство і відрізати всі шляхи для можливих загарбників.

Коли Корнеліус і Хелена побачили цілий світ у порожній, на перший погляд арці, вони втратили дар мови. До них підійшов високий смаглявий хлопець із блискучими чорними очима в обрамленні пухнастих вій. Повні губи розтягнулися в усмішці, оголивши білосніжні рівні зуби. Його чорне кучеряве волосся блищало на сонці, переливаючись сріблом. Він був високий, дуже гарний з м'язистими руками і плечима. Хелена задумалася, що, мабуть, кожній королеві належить такий лакей, принаймні, якби вона була королевою, вже точно не відмовилася б від такого. Побачивши Джію, він просяяв і, виблиснувши заразливою асиметричною посмішкою, вклонився, мало не зачепивши чолом пісок.

–Моя королево.

Джіа широко посміхнулася, блиснувши рівними білими зубами.

–Фару, друже мій!

–Я дуже радий бачити вас знову.– з почуттям вимовив він.

–І я рада тобі, дорогий.– вона поклала руку на його плече. Її світла рука створювала разючий колірний контраст із темно–шоколадною шкірою Фару. Немов кава і молоко. – Що нового?

–Старійшини знали, що ви повернетеся сьогодні. Вони з'явилися, щоб нагадати другу частину пророцтва. Час знову почав йти, сонце нарешті зійшло над нашою землею. Ваші піддані, чекають на вас.

–Що ж чудово, час нам побачитися. – вона поплескала по стегну. – Ірві, малюче.

Левеня підбігло до неї і вона, повернувшись, просяяла.

–Я ненадовго, Фару вам все розповість.

–Якщо ти отримала повагу, чому він не ожив? – запитала Хелена.

–Його провина набагато сильніша, спокутувати її важче, проте, з твоєю допомогою, я думаю, він скоро одужає. На нього чекає безліч складнощів і всі пов'язані з тобою. Сподіваюся, ви обоє впораєтеся.– Джіа кивнула і рушила до палацу.

–Фару, так? – запитала Хелена.

–Скорочено від Фарунж, міледі. – посміхнувся він.– А ви?

–Хелена. Це мій батько, Корнеліус.