Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Ви не посмієте!

–Вибір твій. Слухай же наше пророцтво: діти твої стануть жертвами найсильніших пороків. Старший син твій буде кровожерливим убивцею до кінця днів своїх, не пізнавши спокути, молодший буде позбавлений співчуття, за що заплатить високу ціну, а донька твоя, пекельне поріддя, прокладе шлях собі до забуття і смерті на полі бою. Твої діти дурні й порочні. Але лише один із них має шанс врятувати іншого. Коли старший схилить голову, здавшись смерті, а молодший переродиться на тварюку, неправильне дитя зійде, як зірка, на тернистій долі своїй, і паплюжитиме два роди своїх, аж поки не повторить долю матері. І не розвінчати цього без смерті того, що любить усім серцем, того, що дорогий їй, як наставник і друг. Першого воскресить лише падіння кайданів істини, чого боїться вона. Смерть другого стане руйнуванням усіх проклять. Якщо після звершення прокляття, неправильне дитя залишиться в живих, воно буде знищене старійшинами. Перешкодити смерті неправильного дитя зможе лише тільки відданість та повага старійшини. А цього не станеться повік.

Старійшини пішли.

– Останнє, що сказала мені твоя мама, було... що ім'я твоє, моє левеня, Джіа... – притиснувши дитя до себе, сказав Мохамед.

Після появи старійшин, Мохамед втрачав свої сили. Звичайно, він мав би померти багато місяців тому, але жив. Жив дні, подаровані Сієнною. Щойно Ірві виповнилося сімнадцять, Мохамед віддав йому корону, обмінявши її на власне ложе, з якого не міг піднятися від безсилля, що сковувало його.

Як і передбачалося, Орей, на двадцять дев'ятому році життя, загинув у битві. Коли батькові стало гірше, на престол зійшов Ірві, він правив нерозумно і необдумано. У свої двадцять п'ять років, коли влада перейшла до нього повністю, він не набрався ні грама мудрості правління. Усе, що приносило йому радість – це відлов заморських тварин і транспортування їх до зоопарку його палацу. Його не хвилювало ні багатство, ні завоювання чи визволення, він не брав участі в політиці, зміцнення держави. Хоча його молодша сестра Джіа робила в цьому успіхи. Будучи правицею старшого брата, вона давала йому поради у зміцненні армії, отриманні симпатії в підданих, допомозі безхатченкам і перегляді платежів податків. Королівські радники підтримували сторону старійшин, виявляючи цілковиту неповагу до Джії через її походження, народ же любив принцесу і вважав її своєю істинною королевою. Ернст відгородився від зведеного брата, потай засуджуючи його, Ірві відчував це і наказав відіслати його в далеке місто, геть від арки Міста Лева. Ернст не пручався цьому, хоча Джіа була вкрай занепокоєна таким станом справ. Відбудоване Мохамедом місто, завдяки впливу Джії, виявило бажання приєднатися до Королівства Лева добровільно і відтепер носило назву Міста Лева.

Мудрим рішенням для порятунку занепалої держави був би політичний союз – шлюб між королівською сім'єю сусідньої держави Сонцедому і сімейством Алдо. Джіа влаштувала переговори між королем Астійським і його донькою Кассією, з якою Ірві перебував у недовгих стосунках: він з нудьги, вона, засліплена спрагою правити об'єднаними державами й завоювати якомога більше країн, щоб піти війною на Ґотлінський Клан і стати Верховною Королевою.

Король Астійський з дружиною правили південною державою, на місці сходу сонця ґотлінського, і були одними з найсильніших магів Сонцедому. У королівстві мешкали здебільшого ельфи, і дивний народець. Королями Сонцедому стало сімейство, яке народилося від союзу ельфа, королеви Маалу і мага, короля Астійського. Їхня дочка Кассія поєднувала в собі зріст і відтінок шкіри батька, але гострі вушка і підняті куточки очей від матері. Переговори не в'язалися, Ірві виглядав знуджено, і майже не слухав те, що намагався донести йому король Астійський.

–Твоє королівство ось–ось зубожіє, батько хворий, твоя сестра самим існуванням загрожує королівству. – виплюнув король.– Ти можеш врятувати себе і державу.

–Цікаво як? – хмикнув Ірві. – Найняти відьму?

– Ти одружишся з моєю донькою, Касією. – обводячи її рукою, повідомив король.

– А, ще краще, одружитися з однією з них.– закотив очі Ірві.

–Я не відьма.– пробурчала Кассія.

–Так–так... ти – ельф. – зітхнув Ірві, відкинувшись на спинку трону. – Істотно змінює справу.

– Наші королівства об'єднаються, мої знахарі вилікують твого батька... – переконував Астійський. – Моя донька найкраща партія для тебе.

–Мені не потрібна твоя дочка.– піднявся Ірві.

–Ірві! – закипіла Касія.

–Зробити її королевою держави – твій єдиний шанс. – стиснув руки в кулаки король.– Визирни у вікно. Скільки людей гине від твоєї жорстокості? Скільки людей голодує, поки ти набиваєш черево?

– Яке мені діло до людей? – здернув плечем він.

–Ти жорстокий, як і твої заморські звірі, Ірві. – палко говорила Кассія, її охоплював гнів від образи, що її відкинули. – Ти не навчений відчувати співчуття, милосердя. Ти не знаєш, що таке сім'я. Не цінуєш королівство.

–Мені це не потрібно.– засміявся він.

–Твій батько помирає.– сказав Астійський.

–Мій батько помер разом із двома моїми матерями! – крикнув Ірві.– Його я поховав давно.

–Невже, ти не любиш сім'ю? – здивувалася Касія.

–Сім'я? – стриснув він.– Хто моя сім'я? Мати, яка померла при моїй появі? Або друга мати, яку вбили старійшини за те, що полюбила батька? О, або батько, який помирає через ту саму любов? Може, брат? Який від тієї ж любові пішов воювати і згинув? Або другий, який зневажає мене за смерть Сієнни і тяготи прокляття Джії? Моя сім'я – моя молодша сестричка. Її одну я люблю. Вона така сама, як я. Смерть танцювала навколо нас і не забрала, і зараз ми оберігаємо одне одного.