Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Шлезінґера досліджує основне питання, з яким ми мали справу впродовж всієї нашого подорожі до витоків ефекту Люцифера.

«Психологи хотіли зрозуміти, як і чому люди і групи, які зазвичай діють гуманно, в певних обставинах можуть поводитися інакше». У звіті наведено декілька чинників, які допомагають пояснити, чому гуманні люди можуть поводитися жорстоко: деіндивідуалізація, дегуманізація, образ ворога, групове мислення, відключення моралі, соціальне сприяння й інші навколишні чинники.

Одним із таких навколишніх чинників є широко поширена практика роздягання затриманих. «Позбавлення одягу як техніка допиту отримало набагато ширше застосування: в Абу-Ґрейб групи затриманих залишалися голими впродовж тривалого часу». У вельми проникливому описі того, чому практика примусового роздягання стала однією з причин зловживань з боку військових поліцейських і інших солдатів у блоці 1А, звіт Шлезінґера підкреслює, що спочатку мета цього методу полягала в тому, щоб змусити затриманих відчути себе вразливими і заохотити їх співпрацювати зі слідчими. Однак зрештою ця тактика створювала атмосферу дегуманізації у цьому блоці.

З часом ця практика, ймовірно, стала чинити психологічний вплив на охоронців і слідчих. Одяг — один із найважливіших соціальних атрибутів, і тому його відсутність могла призвести до ненавмисних наслідків у вигляді дегуманізації затриманих в очах тих, хто з ними працював... Дегуманізація усуває етичні й культурні бар’єри, які зазвичай перешкоджають... образливому поводженню з іншими людьми».

Усі звіти, цитати з яких ми навели, а також і ті, про які ми тут не говорили, об’єднують два моменти. По-перше, вони описують безліч ситуативних і навколишніх чинників, що сприяли зловживанням у в’язниці Абу-Ґрейб. По-друге, вони визначають безліч системних і структурних причин цих зловживань. Але всі вони були зроблені на замовлення вищого військового командування або Міністра оборони Доналда Рамсфелда. Тому їхні автори не ризикують говорити про відповідальність вищого командування.

Щоб мати чіткішу картинку, ми залишимо ці очевидні докази нашої правоти і звернемося до нещодавнього звіту Human Rights Watch, найбільшої організації, що спостерігає за дотриманням прав людини в усьому світі (див. вебсайт http://hrw.org).

ЗВІТ HUMAN RIGHTS WATCH: «ТОРТУРИ ЗІЙДУТЬ З РУК?»[443]

«Тортури зійдуть з рук?» — так звучить доволі провокаційна назва звіту Human Rights Watch (квітень 2005 року). У ньому підкреслюється необхідність дійсно незалежного розслідування безлічі зловживань, катувань і вбивств ув’язнених, здійснених американськими військовими і цивільним персоналом. Звіт закликає притягти до відповідальності всіх архітекторів таких принципів, які призвели до безвідповідального і невиправданого порушення прав людини.

Ми вважаємо, що камери тортур в Абу-Ґрейб, Ґітмо й інших військових в’язницях в Афганістані й Іраку були справою рук головних «архітекторів» — Буша, Чейні, Рамсфелда і Тенета. Потім за справу взялися «інженери» — юристи, які вигадали нову мову і нові теорії, які новими способами і засобами узаконювали «тортури», — радники президента Альберто Гонсалес, Джон Ю, Джей Байбі, Уїльям Тафт і Джон Ешкрофт. «Виконробами» на будівельному майданчику тортур стали воєначальники — генерали Міллер, Санчес, Карпінскі й їхні підлеглі. Нарешті, були прості «робітники», які особисто проводили допити із застосуванням примусових методів, вдавалися до зловживань і тортур — солдати військової розвідки, агенти ЦРУ, цивільні і військові слідчі, перекладачі, санітари і військові поліцейські, включно з Чіпом Фредеріком і його колегами по нічній зміні.

Невдовзі після появи фотографічних свідчень зловживань в Абу-Ґрейб президент Буш заприсягнувся, що «правопорушників віддадуть під суд»[444]. Однак звіт Human Rights Watch вказує, що були віддані під суд тільки військові поліцейські найнижчого рангу. Ніхто з тих, хто створював принципи, забезпечував ідеологію і давав дозвіл на всі ці зловживання, не зазнав ніякого покарання. У звіті Human Rights Watch сказано:

У ті місяці, коли велося слідство, з’ясувалося, що тортури і зловживання відбувалися не лише в Абу-Ґрейб, але і в десятках місць ув’язнення у всьому світі, і в багатьох випадках зловживання призводили до смерті або тяжких травм. Їхні жертви найчастіше були мирними жителями і не мали ніякого відношення до Аль-Каїди або тероризму.

Є докази зловживань на «секретних об’єктах» за кордоном, а також свідчення того, що влада відправляла підозрюваних у в’язниці в країни третього світу, де, найімовірніше, відбувалися катування. Проте наразі покарання понесли тільки військовослужбовці найнижчого рангу. Але ситуація вимагає більшого. Архітекторів принципів, які створили модель і можливість зловживань, досі оточує стіна безкарності.

Як показує цей звіт, існує безліч свідчень того, що високопоставлені цивільні і військові лідери, зокрема Міністр оборони Доналд Рамсфелд, колишній директор ЦРУ Джордж Тенет, колишній командувач коаліційними силами в Іраку генерал-лейтенант Рікардо Санчес і колишній командувач таборами для військовополонених у затоці Ґуантанамо генерал-майор Джеффрі Міллер ухвалювали рішення і створювали умови, що сприяли серйозним і широко поширеним порушенням закону. Обставини свідчать про те, що вони знали або мали знати, що внаслідок їхніх дій відбувалися такі порушення. Крім того, існує достатньо даних про те, що коли їм представили переконливі докази зловживань, вони не вжили ніяких заходів, щоб їх припинити.

Примусові методи, схвалені вищим керівництвом і широко використовувані в останні три роки, включають методи, які Сполучені Штати неодноразово засуджували, називаючи варварством і тортурами, коли до них вдавалися інші країни.

Навіть Військовий статут Збройних сил засуджує деякі з цих методів і визнає їхні тортурами.

Хоча багато відповідних доказів досі засекречені, ряд викривальних матеріалів за останні 12 місяців, наведених тут, вже провокує справді незалежне розслідування заяв вищого керівництва, їхніх дій, поінформованості й реакції на розповсюдження зловживань.

Якими б обурливими не були фотографії зловживань і тортур в блоці 1А за участі охоронців нічної зміни, вони поступаються фактам безлічі вбивств затриманих солдатами, агентами ЦРУ і працівниками цивільних служб. «Якщо Сполучені Штати хочуть стерти зі своєї репутації абу-ґрейбську пляму, вони мають провести повне і незалежне розслідування дій керівників вищої ланки, які віддавали накази або потурали зловживанням, і визнати, що все це відбувалося з відома президента, — говорить Рід Броуді, спеціальний консультант Human Rights Watch. — Вашингтон має раз і назавжди припинити жорстоке поводження із затриманими в ім’я війни з тероризмом»[445].

БАГАТО ЗЛОЧИНЦІВ, ПОКАРАНІ ОДИНИЦІ, ОФІЦЕРИ ВІДБУЛИСЯ ЛЕГКИМ ПЕРЕЛЯКОМ

Давайте спробуємо оцінити масштаби зловживань в Іраку, Афганістані і затоці Ґуантанамо. У нещодавній заяві, поширеній від імені Збройних сил США, зазначено, що з жовтня 2001 року було висунуто понад 600 звинувачень у зловживаннях стосовно затриманих. З них 190 випадків так і не були розслідувані або про їх розслідування нічого не відомо — це, так би мовити, «злочини-примари». Проведені розслідування як мінімум 410 інших випадків, з подальшими наслідками: 150 людей отримали дисциплінарні стягнення, 79 потрапили під