Леся Українка - Том 11

Вперше надруковано у вид.: Леся Україпка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 90—91.

Подається за автографом (ф. 101, № 366).

213. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 27 квітня 1902 р. Сан-Ремо

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 330).

214. ДО М. П. КОСАЧА. 27 квітня 1902 р. Сан-Ремо

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 83).

Queen М а b [королева Маб] — героїня однойменної поеми англійського поета П.-Б. Шеллі (1792—1822). її іменем жартома називали доньку М. П. Косача Євцю.

«Письма пишут только аптекаря» — слова Попри-щіна, персонажа твору М. В. Гоголя «Записки божевільного».

215. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 2 травня 1902 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 140—141.

Подається за автографом (ф. 14, № 896).

Хтось читав в «Ділі», що «Відгуки» його в и -й ш л и.— В газеті «Діло» 26 квітня 1902 р. була вміщена бібліографічна замітка про вихід збірки віршів Лесі Українки «Відгуки».

216. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 6, 7 травня 1902 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 408—409,

Подається за автографом (ф. 2, № 206).

Нотнагель Карл (1841—1905) — віденський лікар.

Коли вже хто винен, то тільки я сам а...— Олена Пчілка вважала, що Леся захворіла внаслідок перебування біля тяжко хворого на туберкульоз С. К. Мержинського.

217. ДО П. А. КОСАЧА. 12 травня 1902 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 409—411. Подається за автографом (ф. 2, № 127).

Sal і — Герман Салі (1856—1933), відомий швейцарський лі-кар-клініцист, професор Бернського університету.

218. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ.

14 травня 1902 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 222—224.

Подається за копією (ф. 2, № 1548).

Пиши мені хоч на адресу Кузьм и...— тобто на адресу А. Ляхоцького в Женеву.

Кланяйся приятелю - гост ю...— Певно, йдеться про М. Павлика, який саме в той час виїхав до Софії.

219. ДО БРАТА МИКОСЯ і СЕСТЕР ОКСАНИ та ІСИДОРИ.

20 травня 1902 р. Сампірдарена

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 440).

Лист написано на звороті фотокартки, яка зображує поетесу на весь зріст.

Сампірдарена — залізнична станція поблизу Генуї в Італії.

220. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 20 травня 1902 р. Сампірдарена

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 411.

Подається за автографом (ф. 2, № 331).

221. ДО М. ГАНКЕВИЧА.

5 червня 1902 р. Середземне море, пароплав «Ентелла»

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 411—412.

Подається за автографом (ф. 2, № 921).

Розенбаум Моріс (Мендель) Абрамович (1872 — ?)—київський знайомий М. В. Кривинюка і Лесі Українки, згодом політичний емігрант. Його новела «Великдень у тюрмі» була надрукована в журналі «Молода Україна» (1902, № 4) без підпису перекладача. Цей переклад Лесі Українки вміщено в т. 7 даного видання.

Де Амічіс Едмондо (1846—1908) — італійський письменник, учасник національно-визвольної війни 1866 р. проти Австрії. Леся Українка переклала його ранні твори, пройняті патріотичними ідеями, зокрема уривок з прозового твору «Першого мая» («Воля», 1902, № 10-12).

222. ДО РОДИНИ КОСАЧІВ. 7, 8 червня 1902 р. Палермо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 412—414.

Подається за автографом (ф. 2, № 103).

Ж е в а к і н — персонаж п’єси М. В. Гоголя «Одруження» (1842).

223. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 11 червня 1902 р. Натапья

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 332).

...н е поздоровила тебе з імопипам и...— 7 червня був день народження Ольги Косач.

224. ДО О. 10. КОБИЛЯНСЬКОЇ. ,3 липня 1902 р. Гадяч

Вперше надруковано уривок з листа н російському перекладі у вид.: Собр. роч. в 3-х т., т. З, с. 250. Українською мовою повністю вперше опубліковано у вид.: Лося Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 141 — 143?

Подається за автографом (ф. 14, № 903).

Акрополь а т с и с ь к и й (афіпський) — укріплепа части-па стародавніх Афін, де знаходились най важливіші будівлі і храми, в тому числі Парфепон — визначний архітектурний пам’ятник, споруджений у 447—432 pp. до н. о.

...с уровий огляд и а границ і...— На вимогу начальника Київського жандармського управління генерал-майора Нови-цького поетесу на кордоні затримали й обшукали.

...б ачила Матушевськог о...— Йдеться про Федора Павловича Матушевського (1871—1919), співробітника «Киевской ста-рины», українського літератора, який очолював заснований восени 1898 р. нелегальний гурток українських студентів «Українська громада». Пізніше Ф. Матушевський став діячем буржуазно-націоналістичного напряму.

...ч и ї с ь парис и...— «Через море» і «Сліпець» О. Кобилянської, надіслані до «Киевской старииы» з рекомендаційним листом Лесі Українки.

братова — О. Судовщикова-Косач.

якісь учительки найняли помешканн я...— учительки Полтавської ткацької школи Селіхова і Коляновська.

225. ДО О. 10. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 16 жовтня 1902 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 143—145.

Подається за автографом (ф. 14, № 904).

...н аша старша тітк а...— О. А. Тесленко-Приходько, яка жила тоді у селі Запруддя поблизу Ковеля на Волині.

...п исатиму статті у великий російський] журнал «Мир бо ж и й»...— Цей намір не здійснився.

«За г о т а р» — парис О. 10. Кобилянської. Вперше надрукований 1903 р. в журналі «Киевская старина» (т. LXXX, кн. 1).

Товариство — Наукове товариство ім. Шевчепка.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 417—418. Подається за автографом (ф. 2, № 207).

227. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 24 жовтня 1902 р. Львів

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 333).

До листа додано приписку рукою Богдана Комарова: «Вітаю дорогу Ділю. Богдан».

Богдан — Комаров Богдан Михайлович (1882—1975), син українського бібліографа М. Ф. Комарова, вчений-біолог і ботанік.

Маю охоту до Праги...— у Празі тоді жив М. В. Криви-пюк, який запрошував поетесу відвідати його.

228. ДО РОДИНИ КОСАЧІВ. 2 листопада 1902 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 418—419.

Подається за автографом (ф. 2, № 104).

...ж ила у брата і братової Кобилянсько ї...— у Степана Юліановича Кобилянського (1866—1940), офіцера