Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

життя проходило крізь найраніші стадії свого розвитку. А заряд, шановні панове, отакий».

Міллер не сповна розумів схему, яка виникла на екрані. Щось

схоже на медичний аналіз вірусу зі спіральною будовою, широкі

завитки

якого

були

водночас

разюче

красивими

і неправдоподібними.

«На перших стадіях дослідження протомолекула зацікавила

нас здатністю відновлювати свою первинну структуру за

широкого спектра умов та низки вторинних і третинних

перетворень. Вона також виявила схильність формувати

продуктивний зв’язок із карбоновими й силікатними

структурами. У процесі вивчення її діяльності ми встановили, що сама собою вона не є живою істотою — радше інструкцією, покликаною адаптувати інші самовідтворювані організми

і спрямовувати їх до певної мети. Експерименти на тваринах

показали, що ефекти не обмежуються простою реплікацією — ба

більше, комплексність зростає із масштабуванням».

— Експерименти на тваринах... — розмірковував Міллер. —

Вони що, викупали кота в тому слизі?

«Найперші висновки, які можна з цього зробити, — це те, що

існує більша біосфера, частиною якої є наша Сонячна система, а протомолекула — продукт цього середовища. Гадаю, ви не

заперечуватимете, що навіть сам собою цей висновок перевертає

наші уявлення про всесвіт. Але дозвольте запевнити: це

дрібниця, не варта уваги. Якби не випадковість в орбітах

небесних тіл, життя не існувало б у тому вигляді, який ми

знаємо. Існувало б щось інше. Найраніше клітинне життя на

Землі

було

б

видозмінене.

Перепрограмоване

згідно

з інструкціями, прихованими у структурах протомолекули».

Соціопат знову виник на екрані. Тепер він посміхався й очима, довкола яких прорізалися зморшки, — наче пародія на зморшки

в кутиках губ. Міллер відчув, як ізсередини піднімається хвиля

тваринної ненависті. Він добре вивчив самого себе, аби впізнати

її причину. Страх.

«Нині “Протоген” має змогу стати монопольним власником не

просто першої технології направду позаземного походження, а й створеного з чиєїсь волі механізму маніпуляції живими

системами, не кажучи вже про перші відомості щодо більшої —

не побоюся цього слова, галактичної — біосфери. У людських

руках це може набути необмеженого потенціалу. Гадаю, що

перед нами, перед усім життям постала нагода небачених

раніше глибинних змін. Ба більше, контроль над цією

технологію надалі становитиме базис усієї політичної та

економічної влади.

Я наполегливо пропоную вам ознайомитися з технічними

аспектами проблеми, що їх виклав у додатку. Швидкість

у розшифруванні програми, механізмів і мети протомолекули —

а також дослідження безпосереднього її контакту з людськими

організмами — визначатиме позицію “Протогену” в наукових

перегонах. Або корпорація очолить людство, або залишиться

позаду. Я наполягаю на негайних рішучих заходах, покликаних

забезпечити ексклюзивний доступ до протомолекули та

підготувати експерименти більшого масштабу.

Дякую за ваші час і увагу».

Соціопат знову посміхнувся, а тоді на екран повернувся

корпоративний логотип. НАЙПЕРШІ. НАЙШВИДШІ. НАЙДАЛЬШІ.

Серце Міллера стугоніло.

— Ага. Аякже, — пробурмотів. А тоді додав: — Пиз-дець.

— «Протоген», «протомолекула»... — мовив Голден. — Вони не

розібралися, що та штука робить, але вже наліпили на неї назву, ніби це їхніх рук справа. Знайшли зброю іншопланетян, а найкраще, що придумали, — це звучний бренд.

— Припускаю, ті хлопчаки дуже собою задоволені, — кивнув

Міллер.

— Я не науковець абощо... Але мені здається, що взяти

іншопланетний супервірус і запустити його на станцію — ідея

так собі.

— Минуло два роки. Два роки експериментів. Вони робили... та

біс їх знає, що вони там робили. Зрештою обрали Ерос за ціль.

Усі сторони знають, що сталося з Еросом. Що вчинили з ним ті, інші. Туди не посилають дослідницьких кораблів і рятувальних

операцій, бо всі або воюють, або охороняють. То чим є ця війна?

Лише способом відвернути увагу.

— А «Протоген» тим часом... що?

— Припускаю, хоче дізнатися, на що здатна їхня нова іграшка, коли дати їй розгорнутися на повну, — відповів Міллер.

Запала довга мовчанка. Голден заговорив першим.

— Отже, у нас є корпорація, позбавлена інституційної

відповідальності, з достатнім урядовим фінансуванням, аби

тримати в руках майже повноцінне окреме військове відомство.