Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

— Я теж так подумав. Але один із відкритих файлів... чорт, де

він? Мав бути... А, ось. Подивися.

Екран блимнув, клавіатура зникла і виникло зображення

високої роздільності. Логотип корпорації «Протоген» із гаслом, на яке Міллер не натрапляв раніше. НАЙПЕРШІ. НАЙШВИДШІ.

НАЙДАЛЬШІ.

— Часова мітка? — запитав Міллер.

— Оригінал створено приблизно два роки тому. Сюди

скопійовано вісім місяців тому.

Логотип згас, і на його місці з’явилося зображення чоловіка за

столом. Він мав приємну зовнішність: темне волосся з натяком

на сивину на скронях, губи, що, здавалося, звикли посміхатися.

Чоловік кивнув у камеру. Губи розтяглися в посмішці, але очі

залишалися безвиразними та порожніми — як у акули.

«Соціопат», — вирішив Міллер.

Губи чоловіка безгучно заворушилися.

— Чорт! — вилаявся Голден і тицьнув у щось на терміналі, аби

перемкнути трансляцію аудіо до їхніх шоломів. Після того

повернув відео на початок і запустив.

«Пане Дрездене, — почав чоловік. — Передовсім висловлюю

щиру подяку вам і шановним членам правління за те, що ви

знайшли час переглянути мою доповідь. Ваша підтримка, фінансова й не тільки, заклала фундамент неймовірних

досягнень, які відкрилися нам у рамках цього проєкту. Я і моя

команда були, так би мовити, на передовій наукового прогресу, але все це стало можливим лише завдяки самовідданій роботі

“Протогену” на благо людства.

Панове, я говоритиму відверто. Протомолекула з Феби

перевершила наші найсміливіші сподівання. Маю підстави

стверджувати, що пов’язаний із нею технологічний прорив

цілковито змінить правила гри. Я абсолютно свідомий того, що

ви у правлінні корпорації переглядаєте безліч подібних

презентацій, і всі вони пересипані необґрунтованими

гіперболами. Але прошу звернути увагу на мої слова, які я

ретельно добирав і сповна осмислив: перед “Протогеном”

відкривається шанс стати найважливішою і найпотужнішою

організацією в історії людства. І в нас є потрібні для цього

ініціативність, амбіції та здатність до рішучих дій».

— Він має на увазі «здатність убивати людей», — пробурчав

Міллер.

— Ти це вже бачив? — запитав Голден.

Міллер похитав головою. Відео тривало. Чоловік зник, на його

місці — анімована схема сонячної системи. Площина екліптики, розкреслена широкими кольоровими лініями, що позначають

орбіти. Віртуальна камера піднялася над внутрішніми

планетами — де, ймовірно, перебували пан Дрезден та члени

правління — і ринула до газових гігантів.

«Нагадаю тим із вас, хто не ознайомлений із проєктом, що

вісім років тому люди вперше висадилися на Фебі», — повідомив

соціопат.

Камера наблизилася до Сатурна; супутники й кільця

мальовничо

пропливали

екраном,

відзначаючи

тріумф

графічних спецефектів над науковою точністю.

«Передбачалося, що з цього крихітного крижаного супутника

видобуватимуть воду — так само, як і, власне, з кілець газового

гіганта. Уряд Марсіянської Республіки спорядив науково-геологічну експедицію радше з міркувань бюрократичної

завершеності, ніж сподіваної економічної вигоди. Утім, коли

в обов’язкових пробах ядра виявили аномальні силікатні

структури, “Протогенові” запропонували співорганізувати

довготермінову наукову базу».

Феба — обговорюване небесне тіло — увійшла в кадр, повільно

обертаючись і демонструючи себе з усіх боків, неначе повія

в дешевому борделі. Поцяткована кратерами брила мало чим

відрізнялася від тисяч інших астероїдів і планетезималів, що їх

коли-небудь бачив Міллер.

«Зважаючи на помітний нахил орбіти супутника відносно

екліптики, — продовжував соціопат, — домінантною теорією

щодо його походження було захоплення Сатурном об’єкта, який

вилетів із поясу Койпера в напрямку Сонячної системи.

Наявність складних кремнієвих сполук під внутрішнім шаром

криги, а також припущення щодо резистентності структури

самого тіла до деформацій змусили нас переглянути це

твердження.

Аналітичні інструменти, що є захищеною інтелектуальною

власністю “Протогену” й поки недоступні нашим марсіянським

колегам, дали нам змогу дійти переконливого і практично

беззаперечного висновку. Об’єкт дослідження не є природно

утвореним планетезималем — це зброя. Конкретніше — зброя, призначена доправити заряд крізь глибини міжпланетного

простору до Землі два з третиною мільярди