Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

Як далеко вона зайде, щоби здобути святий ґрааль?

— Найперші, найшвидші, найдальші, — похитав головою

Міллер.

— Еге ж.

— Хлопці, — покликала Наомі, — вам варто спуститися.

Здається, я дещо знайшла.

Розділ тридцять п’ятий. Голден

–Язнайшла журнал зв’язку, — розповідала Наомі, поки

Голден та Міллер спускалися на палубу за її спиною.

Голден поклав їй на плече руку, відсмикнув її, а тоді почав

ненавидіти себе за нерішучість. Тиждень тому Наомі не

заперечувала би проти такого простого дружнього жесту, і він не

побоявся б її реакції. Голден шкодував, що між ними пролягла

прірва — не набагато менше, ніж шкодував би, якби тоді

промовчав. Хотів сказати їй про це.

Натомість запитав:

— Щось цікаве?

Наомі тицьнула в екран та відкрила журнал.

— Вони були схиблені на процедурах зв’язку, — водила

пальцем по довгому списку міток дати й часу. — Жодних

радіопереговорів, тільки вузькоспрямований промінь. І лише

евфемізми, безліч очевидно кодових фраз.

Міллер заворушив губами. Голден постукав пальцем по склу

його шолома. Міллер із досадою закотив очі, а тоді підборіддям

перемкнувся на загальний канал зв’язку.

— Вибач, не звик до скафандрів. То що з того журналу ми

можемо дізнатися?

— Небагато. Але прощальне повідомлення відправили без

шифру, — відповіла Наомі й обрала останній пункт у списку.

СТАНЦІЯ ТОТ

ЕКІПАЖ ВТРАЧАЄ БОЄЗДАТНІСТЬ. ПРОГНОЗ СМЕРТНОСТІ

100%. МАТЕРІАЛИ В БЕЗПЕЦІ. КУРС, ШВИДКІСТЬ

СТАБІЛІЗОВАНО. ВЕКТОР ПЕРЕДАЮ ДОДАТКОМ. РЯТІВНИМ

КОМАНДАМ: РИЗИК ЗАРАЖЕННЯ НАЙВИЩОГО РІВНЯ.

КПТ ГІҐҐІНЗ.

Голден перечитав депешу кілька разів, уявляючи, як капітан

Гіґ ґінз безпорадно спостерігає за поширенням інфекції серед

коман ди. Його люди ненастанно блюють у герметичній

металевій коробці посеред вакууму, і навіть одна молекула

речовини на шкірі означає смертний вирок. Чорні волокнисті

мацаки виповзають із очей та ротів. А тоді оте... желе, яким

обліплено реактор. Він дозволив собі здригнутися —

втішившись, що Міллер точно не розгледів його реакції крізь

товстий скафандр.

— Отже, цей чувак, Гіґґінз, усвідомив, що замість екіпажу

в нього тепер зомбі-блюваки, і послав прощальну записку

своєму начальству, так? — перервав його задуму Міллер. — Що

він мав на увазі під вектором?

— Він зрозумів, що вони всі помруть, і дав знати, як упіймати

його корабель, — пояснив Голден.

— Але в них нічого не вийшло, бо Джулі перехопила контроль

і припаркувала його десь-інде. А отже, вони його шукають, так?

Голден проігнорував Міллерове запитання і повернув руку на

плече Наомі, висловлюючи, як він сподівався, невимушене

співчуття.

— У нас є координати променів та векторів. Вони вказують на

одне й те саме місце? — поцікавився він.

— Майже, — Наомі кивнула правою рукою. — Місце не одне, але всі координати вказують на різні точки у Поясі. Судячи

з часу передач та змін напрямку, це може бути одна рухома

точка в Поясі, але не на стабільній орбіті.

— Корабель?

Наомі ще раз кивнула.

— Напевно. Я переглянула ці точки і не знайшла в реєстрі

нічого схожого. Жодних станцій чи населених астероїдів.

Корабель, можливо. Але...

Голден волів почекати, поки Наомі договорить сама, та Міллер

нетерпляче нахилився вперед і випалив:

— Але що?

— Але звідки вони знали, де він точно буде? — закінчила

вона. — В журналі — жодних вхідних повідомлень. Якщо

корабель літав випадковою траєкторією, звідки вони знали, куди ті повідомлення спрямовувати?

Голден ніжно стиснув її плече — певно, вона навіть не

зауважила цього крізь цупкий скафандр, — а тоді відштовхнувся

й відлетів під стелю.

— Отже, траєкторія не випадкова, — припустив він. — Вони

мали карту переміщень і знали, де та штука буде, коли пора

відправляти наступний промінь. Може бути ще один стелс-корабель.

Наомі розвернулася у кріслі й підвела голову до нього.

— Або станція.

— Лабораторія, —