Каміла Дані - Одна для двох, Каміла Дані

11

Заїжджаю на стоянку і прокручую ключ, змусивши мотор закінчити свою роботу, виходжу з машини, оглядаючи периметр. Це просто погана звичка ще з часів служби. Вже рік, як на пенсії, а все чекаю якогось підступу на кожному кроці. Ніяк не можу звикнути до спокійно життя, все-таки тринадцять років відвоював, хотів звичайно залишитися, але мене кинули до резерву і сказали відпочивати. Кажуть заслужив майора - досить! І їх абсолютно не хвилювало, що таким, як я зовсім не місце між цивільними. Я звик до дисципліни, тому цей бардак, який оточує мене бісить з кожним днем все більше.
Заходжу до під'їзду і підіймаюся по сходах на другий поверх. Будинок старий, так що ліфта немає. Тисну на дзвінок кілька разів, і засовую руки в кишені піджака.
- Доброго вечора Ілля Кирилович, проходьте, будь ласка, - доглядальниця ввічливо пропускає мене всередину. - Іванна Миколаївна вже два дні про вас запитує.
- Добре, значить полегшало, - йду за жінкою років п'ятдесяти, по вузькому коридору. В повітрі ледь вловний запах ментолових цигарок і освіжувача повітря з запахом морського бризу. Кілька кроків і ми опиняємося в просторій вітальні з високими, білими стелями й стінами рожевого відтінку. Великий круглий стіл посередині, з правого боку телевізор, трохи далі велике, масажне крісло, на якому сидить стара жінка. Іванні вісімдесят вісім, але виглядає вона молодше, років так на десять. Біля стіни за кріслом невеликий диван на який я сідаю.
- Як справи майор? - повертає голову в мою сторону і дивиться сірими очима з-під окулярів. Обличчя вкрите глибокими зморшками розпливається в посмішці.
- На війні, як на війні, - хмикаю. Обличчя жінки стає серйозним, і вона підтягує окуляри ближче до очей вказівним пальцем, натиснувши посередині оправи.
- Майор, я стара жінка і мені не рекомендують злитися і кричати, але якщо ти будеш випробовувати моє терпіння, то саме цим я і буду займатися!
Махаю головою і тихенько ржу, спираюся ліктями на свої коліна, і тру долонями обличчя. Мені вже набрид цей цирк, але справу на півдорозі я ніколи не кидаю.
- Все досить спокійно просувається, і так, - роблю паузу, - ви мали рацію, Влад не сказав Соломії про спадщину! - при згадці про цю жінку, мене немов струмом ударило. Перед очима відразу виникло її оголене тіло, пухкенькі губи, тендітні руки,  пружні груди й ніжні пелюстки, рожевої кицьки. Солодка сучка! Таку тільки в ліжку і тримати, трахати до втрати голосу. Тільки від думок про неї, член стоїть по стійці струнко. Хочеться ...
- Майор, ти де? - клацає пальцями перед моїми очима жінка. - Невже сподобалася дівчина?
- Я не переплітаю роботу й особисте життя, - випалюю, адже це і справді так було, до цього випадку.
Після того, як я заснував свою фірму, я весь поринув у роботу, адже сім'ї у мене не було, а батьки давно померли, та й хто захоче жити під одним дахом з сорока річним майором, схибленим на дисципліні й бойових мистецтвах? Правильно - ніхто. Тому я мав тільки легкі інтрижки й після гарного траха, щедро дякував за інтимні послуги.
- Ага, я так і думала, - фиркає. Тягнеться за пачкою тоненьких цигарок і дістає одну. Прикурює і відкинувшись на спинку крісла, видихає хмарку диму. - Гаразд, на якій ми стадії? Треба діяти швидко, я хочу померти зі спокійною душею. Не хочу думати, що ці племіннички відіжмуть фірму. Вони її не заслужили, ти сам це знаєш. І не для того я стільки всього зробила, щоб Соломія залишилася без нагороди за порятунок мого життя.
- Три дні, я думаю, що цього часу достатньо, адже після завтра буде підписаний договір з підставною фірмою, у мене все напоготові, тільки докази пред'явити.
- Добре, а з Соломією? - жінка знову повертається до мене обличчям.
- І з нею теж, - не зволікаючи відповідаю, хоча це не так. Щось іде не за планом, а ось що зрозуміти не можу. Хто той чоловік, який виходив з квартири, адже це явно не колишній чоловік. Дивний тип і мені здається, що він сильно її налякав, але чим?
- Чекаю тебе через три дні зі звітом. Все, тобі час, вже пізно і я хочу відпочити, - бубонить бабулька.
- Зрозумів, добраніч, - підіймаюся і не поспішаючи йду до виходу.
- Ще одне, - кричить Миколаївна мені в спину, - ніколи більше не приходь в цьому гримі до мене, не можу дивитися на їх брехливі обличчя.
Не відповідаю, виходжу в коридор, навпроти мене йде доглядальниця з тацею і чашечкою кави.
- Ой, а ви вже йдете? А я вам кави приготувала, - дивиться на мене сумним поглядом. Беру чашку і випиваю за одним махом рідину. Жінка вже знає, що я люблю холодну каву, за чотири місяці вивчила мої звички.
- Дякую, кава чудова, як завжди, - підіймаю куточки губ і виходжу за двері. Зупиняюся на сходовому майданчику і відразу дістаю телефон. Набираю номер Клопа і повільно спускаюся по сходах вниз.
- Так, - бадьорим голосом відповідає, - що сталося шеф?
- Поки що нічого, але ти цієї ночі повинен попрацювати, треба дізнатися, що за чоловік був сьогодні у Мії, термін - до ранку. Якщо зробиш швидше, відразу телефонуй мені.
- Зрозумів майор, все буде зроблено. До речі, сьогодні були перераховані гроші від старої, вона, скажу вам, не жадібна, - доводить до відома мій працівник. У мене їх не багато всього двадцять п'ять осіб, але всі професіонали своєї справи.
- Прекрасно, значить премія буде раніше ніж планувалося, тільки спочатку працювати, а потім все інше! - додаю суворості в голос. Виключаю виклик і кидаю телефон  до кишені.
Виходжу з під'їзду і починаю глибоко дихати, хочу скоріше розібратися з цим лайном і спокійно жити далі. Так, це специфіка моєї фірми, але більше я в такі авантюри влазити не буду.
Пів року тому до мене звернулася Іванна Миколаївна. Жінка, подзвонила і попросила приїхати до неї. Сказала, що у неї є цікаве завдання і якщо я впораюся із завданням вона подарує мені іграшку для моєї фірми. Тоді, я іржав довго, подумав, можливо, у старої жінки маразм, але коли на порозі з'явився її адвокат і пояснив ситуація, я відразу взявся до справи. Адже таких родичів потрібно розстрілювати на місці. Виявилося, що ці два братики чотири роки тому, організували напад на стару жінку, бо вона не хотіла вписувати їх до заповіту. Але Іванні Миколаївні пощастило, поруч з місцем нападу виявилася дівчина, яка і допомогла їй. Відвезла до лікарні й заплатила за лікування, тому що нападники забрали у старої жінки все з кишень і навіть документи. І після цього просто зникла з лікарні.
Іванна Миколаївна не змогла забути доброго вчинку і вирішила знайти рятівницю. Найняла детектива і знайшла дівчину. Допомогла їй влаштуватися саме у свою фірму на роботу і просувала по кар'єрних сходах. Каже жінка, що особливо робити нічого не потрібно було, вона виявилася дуже талановитою й відповідальною.
Проте, два роки тому Влад дізнався про заповіт, який написала жінка після того, як виписалася з лікарні. І водночас Мія стала коханкою тимчасового керівника. Рік тому Влад намагався отруїти стару жінку, але її врятували. Саме тоді, Іванна Миколаївна імітувала свою смерть.
Ми довго шукали підхід і найбільш певним рішенням було прикинутися Стасом, братом Влада, який тепер сидить за ґратами в Італії та найближчі п'ятнадцять років не побачить свободи. Знайшов фахівців по гриму, які зробили з мене Лазурного, як дві краплі води, і тоді я почав втілювати свій план у життя. Але мені не пощастило, Влад зрозумів, що я не Стас і мені довелося придумати легенду, за якою я заклятий ворог його брата і хочу відібрати лише те, що він вкрав у мене. Тоді Влад мені й зробив пропозицію, від якої я не зміг відмовитися!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно