Роза Фаєр - Няня для олігарха, Роза Фаєр

-Отакої...,-коротко і по суті, висловила свою реакцію Настя, на мою розповідь,що тривала більше години. За це я її і люблю,бо ніколи не знаєш, що від неї можна чекати. Її вчинки на ті чи інші життєві ситуації,ну зовсім, відрізняються від тих,які роблять нормальні люди.І це правильно,бо від стада потрібно тікати.

-І це все, що ти можеш мені сказати,-вдаю,що обурююся. Тому що,на мій погляд,в моєму житті за її відсутності,відбулися доволі таки цікаві і захоплюючі зміни. Проте, знаючи її, то все це можна порівняти з невеликою каруселлю на пісочниці біля будинку. А от справжні американські гірки, відбулися точно в неї.

-Ну, що ж і ще мені сказати,дівчинко. Ти вляпалася. Але в цьому є і приємні моменти. По твоєму описі, твій майбутній бос огого,-підморгує вона мені, від чого я давлюся вином і починаю кашляти.

-Чого ти. Тільки уяви, він повертається додому весь такий змучений,а ти йому:"Софія вже спить. Може я вам ще буду корисна". І він завалює тебе прямо у коридорі або на столі кухонному,- продовжує вона, зовсім не звертаючи уваги на те, що від її подальшої розповіді я ще досі продовжую душитися.

-Тільки не з ним, він не в моєму смаку,-нарешті можу я вставити свій коментар.

-І чому ж,-в мене складається враження, що мені не подобається те, що апріорі не може не подобатися.

-Ну, тому, що він невихований, самозакоханий індик,-випалюю на одному подиху.

Але наступного коментаря від Насті я не отримую. Переводжу на неї здивований погляд і бачу на її обличчі задоволену усмішку. Вона виглядає зараз,як котяра,що добре об'ївся чимось ну дуже смачненьким.

-Що,-запитую через хвилину,бо цей вираз її, мені зовсім не подобається.

Проте, Настя,як Настя. Задоволено тримає інтригу, неспішно робить ковток вина. Насолоджено облизує губи, нібито скуштувала його вперше.

-Та,що,кажи вже??-невитримую, щось в мене останнім часом, зовсім нерви здають.

-Що,що. Подобається він тобі от,що,-кидає мені вона свій вирок,а мені вкотре за сьогодні, хочеться пошукати свою щелепу, десь так на підлозі.

-Ти з глузду з'їхала,як оце,що я тобі описала, взагалі може комусь подобатися,-намагаюся я заспокоїти її. Бо якщо зараз не переконаю,то через місяць вона вже нове плаття на моє весілля буде підгукувати. А я вам скажу, що даремно гроші потратить,бо Сергій остання людинп,за яку б я вийшла заміж.

Проте,мої слова для подруги, всеодно,що надокучлива муха. Всі мої аргументи зараз все одно, що в одне вухо зайшли,а в інше вилетіли. На підтвердження цього вона спокійно встала і, прихопивши з собою келих вина, пішла на балкон викурити сигарету. Отаке, може то я й не дуже за нею скучила. І,що це вона вбила собі в голову.Сергій мені подобається. Та бульдог і то миліший за нього.

Роблю і сама ковток вина. Хм,а воно дійсно дуже смачне. Цікаво,а Настя взяла одну тільки бутилочку. Тягнуся до її речей і знаходжу в пакеті ще такі ж самі дві пляшки. Моя ж хороша,яка ж вона все-таки завбачливо. Беру свої слова назад,я дуже за нею сумувала. Згадується чомусь наша перша зустріч. Ахах, це було ще в школі. Вона старша за мене на рік і,відповідно,ходила в інший клас. Ми з нею зіштовхнулися біля сходів і мало не побилися. Проте, приблизно через місяць були майже не розлий вода. Не скажу, що ми постійно були один біля одного і цілодобово спілкувалися. Зовсім,ні. Але,коли нам, дійсно, потрібна була підтримка,то ми були поруч. Мені, здається, що близька людина тим і відрізняється,що завжди біля тебе,коли тобі погано,а не тільки тоді, коли добре. І ось, скільки разів минуло, а ми все ще підтримуємо зв'язок одна з одною. Справді, життя дуже цікаве,бо ніколи не знаєш, куди воно тебе приведе і з ким може звести.

Хіба тоді,коли я вдарилася лобом,я могла знати, що цю дівка, через яку я матиму гулю цілий тиждень, буде моєю подругою, крізь всі роки. Чи може місяць тому,я могла уявити, що стану нянею. Та, якщо б хтось мені це сказав,то я просто б розсміялася. Навіть тоді я цього не знала і не хотіла,коли вперше побачила те руденьке диво. Признатися чесно, якщо б це був хтось інший,то я б точно відмовила. Все ж,саме ця крихітка,запала у моє серце. І,як я напевно казала, що сама б не відмовилася від такої донечки.

-Відірвемося в клубі,-перериває мої роздуми, зовсім недоречна пропозиція Насті,що нарешті повернулася.

-Ти серйозно,-дивлюся їй в очі і не бачу жодних сумнівів у її очах.

-А,що тут такого. Ми ж не маємо по дев'яносто років, щоб чемно один одному корвалол передавати,-її аргументи мене не переконують.

-Мені, взагалі-то, потрібно збирати речі. Чи ти забула, що я переїжджаю,-взиваю до голосу її розуму. Та,де там. Вона прямує до моєї шафи,відчиняє її і дістає звідти лише білизну з пеньюаром.

-Щось все,що тобі потрібно туди взяти,-тримаючи в руках говорить подруга.

-Я дитину буду виховувати,а не стриптиз танцювати,-скептично оглядаю свої речі.

-Не будь занудою. Ну,коли ти останній раз так відпочивала. Напевно,на моєму дівішніку,-і це чиста правда. Я задумуюся над буденністю свого життя.

-Добре,-здаюся їй і та задоволенно плеще в долоні,наче дитина,яка отримала на Миколая, бажаний подарунок.

-Ти зробила правильний вибір,-робить висновок подруга і знову повертається до мого шкафу,-Твій образ я виберу сама.

-Оце вже ні,-кидаюся я до неї,але її вже не зупинити.

-Я не хочу виглядати хвойдою,-скиглю,коли вона дістає червоне плаття на бретельках,яке я останній раз одягала ще в коледжі.

-Ніхто тебе так не одягатиме. Але бути монашкою,я тобі тоже не дам,-констатує вона.

Один словом,я одягла те червоне плаття. Ще панчохи і гарний комплект білизни.Цитую Настю:"Ніколи не знаєш чим закінчиться вечір".

Далі, звичайно, шпильки і макіяж. Вона сама мене намалювала, дозволила мені тільки випрямити волосся. Що я й робила, поки та збиралася. Як я зрозуміла,вона спланувала це зарання,бо з собою мала підготований одяг і все інше.

Одним словом, перед дзеркалом постали дві королеви краси. Це я знову цитую Настю. Бо, якби її цікавила моя думка про наш вигляд,то я б сказала, що ми виглядаємо,як проститутки. При чому,самі елітні проститутки. Але,кого ж цікавить моя думка. Напевно,вона думає, що в мене її узагалі не має.