Шекспір Вільям - Генріх V, Шекспір Вільям

До речі, в анонімній п'єсі "Славні перемоги Генріха V", якою користався Шекспір, принц заходить до вмираючого Генріха IV з кинджалом у руці, і той це сприймає як намір убити батька, щоб швидше заволодіти короною. У Шекспіра ж, відповідно до згадуваної установки щодо Генріха V, груба й жорстока історична реальність пригладжується і сублімується, невинна помилка принца з'ясовується і між ним та батьком встановлюється гармонійна згода. Генріх IV помирає з певністю, що залишає королівство в надійних руках. Цим же шляхом іде Шекспір і далі; власне, це метод, за допомогою якого створюється образ взірцевого монарха та його правління.
Зрозуміло, що при цьому Шекспір зіткнувся зі значними труднощами художнього плану, бо нелегко дати гідне вираження апологетичної ідеї, що далеко відривається від історичної реальності. За своїм характером дана хроніка-— героїко-епічний твір, позбавлений суто драматичного змісту. Серед її дійових осіб немає антагоністів, достойних Генріха V, зі змовниками на початку п'єси він розправляється легко, ніби одним помахом руки. Основний конфлікт у цій патріотичній п'єсі переноситься в сферу державну, точніше — зовнішньополітичну, і полягає він у боротьбі з Францією. Але й тут необхідно було долати опір історичного матеріалу, щоб суто завойовницькі війни Генріха V подати як відвоювання ним земель (французьких), котрі нібито належать йому по праву; заради цього довелося навіть увести в п'єсу довгий і малопереконливий розбір спадкових прав Генріха V. Відповідно до характеру основного конфлікту хроніки Шекспір будує її навколо видатної зовнішньополітичної події — битви при Азенкурі. При цьому, відступаючи від принципів драматичної композиції, кульмінацію п'єси він зміщає до фіналу, власне, зливає їх, що надає особливої величі апофеозу Генріха V.
У хроніці "Генріх V" є окремі сцени й персонажі, сповнені руху й життя, притаманної Шекспірові реалістичності. Але цього не можна сказати про всю п'єсу, апологетичну за змістом і, відповідно, надто риторичну за стилем. Українською мовою хроніка "Генріх V" видається вперше.

ПРИМІТКИ ДО "ГЕНРІХА V"
Король Генріх V (1413—1422) — син Генріха IV, колишній принц Генрі (див. хроніку "Генріх IV"). Прославився війнами у Франції, які вів у союзі з герцогом Бургундії. Перша з цих війн закінчилася блискучою перемогою при Азенкурі (1415). В 1417 році розпочав нову війну з Францією, яка завершилася миром у Труа. За цим миром Генріх V одержав землі у Франції, був проголошений спадкоємцем французького короля Карла VI і одружився з французькою принцесою Катаріною. Помер 1422 року під час третьої війни з Францією.
Герцог Глостер — брат короля Генріха V; див. примітки до дійових осіб хроніки "Генріх IV".
Герцог Бедфорд — брат короля Генріха V; див. ті ж примітки.
Герцог Ексетер (пом. 1427) — Томас Бофорт, син Джона Ганта і Катаріни Суінфорт, однокровний брат Генріха IV і дядько Генріха V. Був намісником Нормандії й одним з послів під час укладення миру в Труа.
Герцог Йорк — Едвард Плантагенет, герцог Омерль у "Річарді II", кузен Генріха V. Загинув 1415 року в битві під Азенкуром.
Граф Вестморленд — див. примітки до дійових осіб хроніки "Генріх IV".
Граф Уорік — див. ті ж примітки.
Сер Томас Ерпінгем — сподвижник Джона Ганта, згодом служив королям Генріху IV і Генріху V. Відзначився у битві при Азенкурі. Під кінець життя зазнав переслідувань як прихильник віровчення Д. Вікліффа.
Граф Кембрідж — Річард де Ланглей, брат герцога Йорка. Учасник змови проти Генріха V, скараний 1415 року.
Лорд Скруп Мешем, сер Томас Грей — інші учасники змови, скарані разом з графом Кембріджем.
Карл VI (1368—1422) —король Франції. Страждав недоумкуватістю, внаслідок чого країною правив його син, дофін. Однак дофіну весь час доводилося вести боротьбу з іншими феодальними групами, що дуже послаблювало Францію.
Королева Ізабелла — дружина Карла VI, за розпусну поведінку дофін вислав її в Тур. Союзником Ізабелли виступав герцог Бургундії.
Дофін — син короля Карла VI й офіційний правитель Франції. Насправді через слабке здоров'я не брав участі в битві при Азенкурі.
Принцеса Катаріна (1401—1438)—третя дочка короля Карла VI та Ізабелли; 1420 року одружена з Генріхом V, мати Генріха VI. Після смерті Генріха V вийшла заміж за Оуена Тюдора, і цей шлюб дав початок династичній лінії Тюдорів.
Конетабль Франції — Шарль д'Альбре, командував французьким військом під Азенкуром і загинув у битві.
Герцог Бургундський (1396—1467) — Філіпп Добрий, перейшов на бік англійців і змусив Карла VI укласти мир у Труа, за яким дофіна Луї було усунуто від влади, а спадкоємцем французької корони визнано Генріха V.
Герцог Орлеанський — зять графа Арманьяка, керівника третьої феодальної партії за правління Карла VI, претендент на королівську корону.
Герцог Бурбонський — був полонений у битві при Азенкурі й вивезений до Англії, де зостався до кінця життя.
Гауер, Флюелен, Макморіс, Джемі — офіцери англійської армії, перший з них англієць, другий — валлієць, третій — ірландець, четвертий — шотландець. Троє з них розмовляють каліченою англійською мовою, з сильним акцентом, зумовленим фонетичними особливостями їхніх рідних мов.
Чи півнячий поміст оцей замінить Простори Франції? — Сцени деяких лондонських театрів того часу були перебудовані з арен для півнячих боїв, звідси цей зневажливий вираз про театральну сцену.
...проект закону, Що нам загрожував...— Ідеться про білль (законопроект) щодо передачі державі земель, заповіданих віруючими церкві. Цей білль обговорювався в парламенті ще за правління Генріха IV.
Він вузол гордіїв тобі розв'яже...— Цей вираз означає: легко, не задумуючись, вирішити якусь складну справу. В основі виразу—давньогрецька легенда про хитромудрий вузол фрігійського царя Гордія. Александр Македонський розрубав той вузол мечем і нібито завдяки цьому став повелителем всієї Азії.
...ті права від діда, Едварда, в спадщину йому дістались.— Мається на увазі англійський король Едвард III (1327—1377) із династії Плантагенетів, мати якого, Ізабелла, була дочкою французького короля Філіппа IV. На цій підставі її англійські нащадки висували претензії також і на французький трон.
"Салічна правда"— звід законів у древніх франків, які в VI ст. створили Франкську державу, у IX ст. з неї виділилося Французьке королівство. Феодальне право у Франції й Англії засновувалося на "Салічній правді".
Ніщо на перешкоді не стоїть Визнанню ваших прав на трон французький. Окрім того, що твердить Фарамонд.— Вся аргументація, яку Шекспір вклав у вуста архієпископа Кентерберійського, дуже довільна. Основну увагу в ній приділено запереченню зв'язку французького феодального права з "Салічною правдою", оскільки вона виключала успадкування трону жінками і права на корону по жіночій лінії. Англійські ж королі претендували на французьку корону по жіночій лінії. Вся ця аргументація запозичена Шекспіром із англійських середньовічних хронік.
Фарамонд — легендарний перший король франків, творець "Салічної правди".
Книга чисел — одна з книг Біблії.
Поки він громив їх — Йдеться про перемогу Едварда Чорного Принца в битві при Кресі (1346),
А й короля шотландського схопила... І відіслала здобич до Едварда у Францію.— Шотландського короля Давида II полонили англійці при Невіль Кросс у жовтні 1346 року, але не вислали до Франції.
Чи не нудотно стане глядачам.— Жартівливий натяк водночас на спектакль і на морську хворобу.
Услід за королем — та не раніше.— Останні два рядки хору, на думку деяких дослідників, додано після того, як у хроніку була вставлена наступна сцена, де дія відбувається ще в Лондоні.
...тілоспрямованої дії...— мова хазяйки заїзду позначена неправильним слововживанням.
Барбазон — ім'я одного з дияволів.
...мечем прочищу — натяк на двозначність прізвиська Пістоль.
Крітський пес — острів Кріт колись славився лютими собаками.
А хворому король розбив серце. — Натяк на розрив принца Генрі, який успадкував престол, з Фальстафом (див. другу частину "Генріха IV").
Здійснити швидше наміри мої. — Як повідомляється у хроніці Голіншеда, граф Кембрідж хотів посадити на трон Едмунда Мортімера, який належав до Йоркського відгалуження династії Плантагенетів.
Стейнс — містечко неподалік від Лондона по дорозі до Саутгемптона.
...у лоні Артуровім... — Хазяйка заїзду перекручує відомий біблійний вираз "у лоні Авраамовім".
...щось про зелені поля белькотіти. — Вмираючий Фальстаф пробував цитувати псалом 22.
...страхітливу ту науку, Що нам дали англійці в нашім домі. — Французький король має на увазі поразки в битвах при Кресі й Пуатьє.
Брут — Брут Луцій Юній (пом. 508 року до н. е.) — давньоримський герой, легендарний перший консул республіканського Риму. Виношуючи план повалення царя Тарквінія, прикидався недоумком.
Бо вже ступив він на французьку землю. — Насправді Генріх V висадився у Франції через п'ять місяців після посольства Ексетера. Звичайна для історичних хронік Шекспіра концентрація подій.
Гарфлер — нині містечко й порт неподалік від Гавра, в середньовіччі — важливий порт.
...як Александр... — Александр Македонський. Прошу тебе, капрале...— Недогляд Шекспіра. Вище, в першій сцені другої дії, Бардольфа названо лейтенантом.
Рубай упень!.. — Слова із старовинної англійської пісні, що дійшла до нас, так само, як і "Якби сповнялися бажання".
...опізнаний із стародавнім воєнним мистецтвом... — Захоплення всім античним, у тому числі й воєнним мистецтвом, характерне для доби Відродження, тобто часу Шекспіра.
Левіафан — біблійна морська потвора.
...покидьки розгулу наших предків. — Натяк на те, що англійські королі походять від герцога Нормандії Вільгельма Завойовника, який був незаконнонародженим.
...дофін та інші. — Насправді дофіна під Азенкуром не було. Як говориться в п'ятій сцені цієї ж дії, він залишився з королем у Руані.
Le chien est... — Вислів із Біблії (Друге послання Петра, 2:22); "Собака повертається до своєї блювотини, а вимита свиня — до болота".
Che vous la? — Пістоль перекручує французький вислів "Qui va la?" ("Хто йде?").
День святого Девіда (Давида) — 1 березня, національне свято Уельсу.
Гіперіон — у грецькій міфології одне з імен Феба-Аполлона.
Той гріх тяжкий, що батько мій вчинив.