Валерій Павлович Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

горілки. І жодна пляшка не розбилася. І тут я пригадала, що Петро вже кілька днів не набивався до нас із Павлом, випрошуючи півлітру нехай навіть в порядку сплати за вивезення свинячого гною. Делікатніших операцій ми йому на нашій фермі не довіряли відтоді, як Петя попісяв на переносний розподільний щиток. Перемкнуло так, що бідний Гітлер втратив здатність до розмноження, а ми ледь не позбулися свого бізнесу.

- Петро! Ти де пропав? Невже пити кинув?

Петро нарешті помітив мене, зупинився і став у позу, котра чомусь видавалася йому елегантною. Обидві руки встромив по лікоть у кишені штанів, а носаком правого драного черевика став креслити на землі літеру Х.

- Маріє! От ви культурна женщина. Маєте хазяйство, чоловіка і мобільник. Але не даєте людям по ньому дзвонити.

- Мобільник - то не телефон у сільраді. То задорога забавка. Навіть ти стільки не проп’єш. І потім - у твоїх людей совісті немає. Видзвонили мені всю батарейку за два дні, а тепер я маю їхати в область, щоб купити нову. У що мені моя доброта обходиться? Але я тобі про Хому, а ти мені про Ярему. Як не маєш, що сказати, то домалюй до отої літери, що ти на землі креслиш, ще дві і шуруй у тому напрямі… Куди пропав, питаю?

- Я на вас дивуюся. Ви за своїми свинями зовсім про політику забули. Вибори ж скоро! Розвідка від кандидатів уже наскакувала.

- Та-а-ак, знову бюлетеня продаси, як минулого разу?

- Маріє, беріть вище. Я тепер у команді.

- В якій? У Суркіса в “Динамо”? Чи може, до “Шахтаря” запросили?

- У тій, котра за кандидата агітує.

- Горе ти моє передвиборче. Теж мені - агітатор. На тебе люди як глянуть - одразу твого кандидата з бюлетеня викреслять. Не роздумуючи. Цікаво, який ідіот тебе найняв?

- Я ще не вирішив, але аванс узяв у всіх.

Я пригадала бюлетень минулих виборів - завдовжки з метр, бо інакше б усі претенденти не влізли - і зітхнула. Доведеться, видати, мені з Павлом напружувати на вивезення гною нашу малу механізацію. Петя Гітлер подався в велику політику.

Після розмови з нашим професійним агітатором зазирнула я в офіс до свого братика-Шерифа, а він теж сам на себе не схожий. Кислий якийсь. Навіть мені не зрадів.

- Чого це ти, Олексію? - кажу. - Знову щось вкрали, чи хтось повісився?

- Гірше! Вибори в цьому році дострокові. Раніше взимку були, а тепер от - щось там Верховна Рада намудрила з цією, як її? Конституційною реформою. Кажуть, аби демократію остаточно підрихтувати, то треба, щоб вибори на осінь перенести, разом із президентськими. Щоби, значить, кандидатам їздити агітувати було комфортніше. І державі, кажуть, дешевше.

- Що наш покійний дід казав, великого розуму рибалка? З дешевої рибки ніколи не буде царської юшки.

- Це вже точно. А ти звідки про вибори знаєш? Це ж іще не оголошувалося.

- Та знаю, знаю, мені Петя Гітлер уже розказав.

- Тобі Петя Гітлер, а нам полковник із самого Києва. Зібрали всіх дільничних в області і він пояснював, що й до чого. З одного боку, значить, каже, міліція має бути поза політикою. А з іншого - сам міністр сказав: як наші люди залишаться при владі, то я на радощах три доби пити буду. От я й думаю: чи я три доби протримаюся, чи ні?

- А тобі чого пити? Ти ж не Петя Гітлер.

- Ти що - смієшся? А міністр? Він же це не так просто ляпнув.

- Добре, окрім того, що ви три доби питимете, отой полковник більше нічого путнього не казав?

- Казав. Офіційно, каже, ви повинні забезпечити всім кандидатам рівні можливості. А там - дійте по обстановці. От я й думаю: що ж то воно таке значить, діяти по обстановці. Мо’, пити з усіма? То я, значить…

- Говорив наш дід - як значить, то отелиться. Дістань собі запасну печінку, бо як діятимеш по обстановці, то ця подасть у відставку. Ще до другого туру виборів. Або Петю Гітлера найми. Щоб тобі наливали, а він випивав. Хоча ні - він уже найнявся.

- До котрих?

- Сам не знає.

- Знову битимуть… Знову статистику мені зіпсують.

- Ще ніхто не чхнув, а ти вже: “будь здоров!” Чекай, може, якраз і обійдеться.

Довго чекати не довелося.

Спершу з’явилася лише одна команда. Що характерно - згідно з затвердженим графіком. Побачили на Василевій заправці хитрий плакат “Далі заправок немає” і кинулися хутчій поїти своїх залізних огирів.

- Агітація, кажете? Вибори, кажете? - задумливо протяг Василь, одночасно заправник, касир, автомеханік і власник “точки”, - Знову обіцянки-цяцянки роздавати будете?

- Так