anwsxxz - Казки розуму, anwsxxz

«Коли світ розмовляє мовою візуальних символів – міркування виступає єдиним щитом, що його не розпізнати.»
— Едвард Ґрей, “Думка як зброя”

Бібліотека. Осінь. Світанок.
Тонкий аромат кави. Дощ стукає у шибки.
Едвард сидить за столом. Перед очима — розгорнутий примірник книги:
«Мислення як зброя. Як вижити в епоху образів».

У ній він вмістив усе: техніки аналізу думок, шаблони образного впливу, мову казки як інструмент маніпуляцій — та водночас як шлях до свободи.
Без нервів. Без пишномовності. Просто — посібник з виживання.

Школа. Клас критичного мислення.

Еллі стоїть перед групою дітей, віком 10-12 років.
На екрані зображено два образи:

Принцеса на вежі.

Хлопчик, що сидить у кімнаті перед VR-екраном.

— "Уявіть, що це одна й та сама історія. Тільки в різних варіаціях.
Ваше завдання — відшукати, що саме робить вас героями."

Діти дискутують. Один каже:
— "Той хлопець нікого не рятує!"
Інша відповідає:
— "Але, можливо, він прагне врятувати себе."

Еллі всміхається. Вона знає: зерно вже кинуто в землю.

Парк. Теплий день.

Едвард з Еллі неспішно крокують між дерев. У руках — тека з дитячими малюнками, що належать класу Еллі.
Вони спиняються біля однієї з ілюстрацій.

На ній — химерне поєднання:
літак, ширяючи в небі, але з хвоста його виривається райдуга, а під крилами — двоє героїв:
один — у плащі, інший — в лабораторному халаті, з компасом у руках.

Вгорі напис:

«Моя історія: наука + казка = вибір»

Еллі затримує погляд на малюнку. Згодом мовить:
— «Вони все ж таки зрозуміли.»

Едвард відгукується:
— «Це нова історія. І вона не про втечу. Вона про вибір.»

Епілог.

Казка нікуди не дівається.
Вона зазнає метаморфоз.
І той, хто має здатність мислити — не тікає від неї, а змінює її на свій лад.
 

Кінець