Кала Тор - Потраплянка з Харкова , Кала Тор

Я не могла залишитися байдужою.

— Де саме ви працюєте? — запитала я, звертаючись до жінок.

Виявилося, що деякі працюють у заможних сім’ях, інші — на виноградниках, на ярмарку, а одна дівчина, ще зовсім юна, була помічницею у кравчині. Вона розповіла, що доглядає молодшу сестричку, оскільки їхні батьки загинули.

Я зітхнула.

Це питання потребувало рішення. Діти не можуть зростати у магічній клітці, позбавлені можливості пізнавати світ природним шляхом. Я заглибилася в роздуми, навіть не помічаючи, як навколо мене все змінюється.

— Ти готова?

Я здригнулася й підвела очі. Грек стояв поруч, спокійний і трохи іронічний, ніби вже знав, що застане мене в задумі.

— Час вирушати, — додав він м’якше. По дорозі я дістала записник і занотувала: “Знайти рішення для дітей. Створити місце, де вони зможуть бути разом, навчатися, рости”. В голові роїлися ідеї, але поки що жодна з них не мала чіткої форми.