Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

Після школи трохи позбирала по культивації картоплю. А ще треба моркву і столові буряки забрати.

Ой, Іване, ми в школі готуємо вам на День армії подарунки. Я хоч тут похвалюся, бо язик свербить.

29. 09. 15. День сто п’ятдесят сьомий.

Ну, не сердься на мене – я не на гульках: доня планує в Європу, але поки що це секрет.

А ще я сувеніри купувала. І отруту батькові до пшениці на посів.

Ура, прийшла зарплата: годин більше, а грошей менше. От собаки!..

30. 09. 15. День сто п’ятдесят восьмий.

Чищу столові буряки після роботи. Сухо, але прохолодно. На цю ніч прогнозують -2° С. Буряки заберу, а морква сидить в землі – не змерзне.

Діти були в захваті від того, що ми готуватимемо. Так хочеться зробити тобі такий сюрприз, начебто я з тобою зустрінуся.

01. 10. 15. День сто п’ятдесят дев’ятий.

У доні урочиста, хвилюється. А я рада-а-а-а… Як добре, коли робота – в радість, хороший керівник, колектив.

А я сьогодні вже моркву чищу. Так легко копається!

Сонечко мчить в турагенство по путівку, везе документи і гроші. Татусю, ми тобі розкажемо трошки пізніше, щоб ти не переживав. Люблю тебе і дуже скучаю, а ще чомусь здається, що та клята війна вже закінчиться і ми скоро-скоро побачимось.

02. 10. 15. День сто шістдесятий.

У школі вітання, подарунки, а мені нічого не цікаво: швидше б донечку зустріти, привітати з першою трудовою грамотою, почути всі її враження. Я вже в учительській похвалилася і грамотою, і премією.

Чищу моркву, але баби не дадуть докінчити. А вже вечоріє. Сьогодні наганяємо корови, а 17-го пасти, це субота – ура, не треба мінятися.

03. 10. 15. День сто шістдесят перший.

Сонценятко виспалося – ідемо на моркву. А під обід подамося вирубувати кукурудзу.

Батько косив роторкою по заходу, а ми підбирали. Ох і натомилися! Донечка ледь жива з незвички. Зате ще одне добре діло зробили. І допомоги мені скільки!!! Моя італійка!!!

04. 10. 15. День сто шістдесят другий.

День вчителя. Відпочиваємо від роботи.

Знову залишаюсь сама. Якось так щемко, коли доня їде. Батьку, коли вже ти повернешся?..

05. 10. 15. День сто шістдесят третій.

Холодно – у нас ранкові заморозки. Треба вирізати капусту. Її там кіт наплакав – невелика.

Як ти там, батьку, правду кажеш, що не мерзнеш?

Що думаєш, сховала капусту, ледацюга?!

06. 10. 15. День сто шістдесят четвертий.

Ого, сьогодні ще більший мороз! Вже сховала капусту. Батько сьогодні планує сіяти – вже зорав біля хати. Ото почнеться проблема з курми.

Посіяли пшеницю. Вдома все в порядку, тільки б ще ти швидше повернувся…

07. 10. 15. День сто шістдесят п’ятий.

Завтра поїду в райво до Валентини Петрівни за ОХЕ вирішувати. Разом привітаю з Днем учителя, бо вона мене по телефону вітала, а я її – ні.

Трохи прибрала в хаті, попилососила, з вазонами толк навела.

Ой, Іване, Гурта такий хворий, страшний…

08. 10. 15. День сто шістдесят шостий.

Класно відсвяткували в райво День вчителя: була Люба твоя, Ольга Дмитрівна, моя Петрівна. Їздила до доні, а тоді додому. Алла мені в Інтернеті все необхідне знайшла на ОХЕ.

Получилося, що заложила нашу дирекцію: в навчальному плані помилки. Та ну їх всіх далеко! Петрівна коли тебе згадує, повні очі сліз.

09. 10. 15. День сто шістдесят сьомий.

Сьогодні сонечко приїжджає – ура!!!!!!!!!!!!! Якби не вона, я б, Іване, звихнулася б вже. Як я жду тебе!!! А час став якось повільніше іти…

Ми з дітьми вже доробили подарунки, завтра будемо пакувати. Мої школярики такі вражені й схвильовані.

А сьогодні ввечері з донечкою поїдемо по паляницю. А тобі не скажемо-о-о…

10. 10. 15. День сто шістдесят восьмий.

Помер Микола Олександрович. Так шкода…

Везу тобі посилку, яку ми склали. Не признаюся, аж поки не получиш СМС-ку.

Доня з Андрієм в ліс їздили по гриби.

Батьку, в нас геть обмерзли горіхи.

Я трохи позбирала, які попадали, трохи оббила. Може продам циганам.

11. 10. 15. День сто шістдесят дев’ятий.

Їздила на похорон, змерзла, як цуцик. Доня приїхала, забрала додому. Знаєш, батьку, аж дивно: Гурта весь колектив зібрав.

Сьогодні вітер голову зносить.

Ох, як я проїхала на котеняті спиною по сходах! Я його приб’ю, якщо не розтоптала!